ІЗОКЕТ спрей оромукозний по 1,25мг/дозу по 15мл (300 доз)

Доза повинна бути адаптована до індивідуальних особливостей пацієнта, вона залежить від тяжкості захворювання та індивідуальної потреби у нітратах.

Для припинення нападу стенокардії або перед фізичним чи емоційним навантаженням, що може спричинити напад, слід упорснути препарат у ротову порожнину 1–3 рази з інтервалом між упорскуваннями 30 секунд.

Разову дозу (до 3 упорскувань) для припинення нападу стенокардії можна збільшувати лише за рекомендацією лікаря.

При гострому інфаркті міокарда або гострій серцевій недостатності починати з 1–3 упорскувань. У разі відсутності ефекту впродовж 5 хвилин можна зробити ще одне впорскування. Якщо і в наступні 10 хвилин поліпшення не спостерігається, можна повторити застосування спрею з ретельним контролем артеріального тиску.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Була описана толерантність (зниження ефективності), а також перехресна толерантність з іншими препаратами нітратної групи (зниження ефекту у випадку попередньої терапії іншим нітратом). Щоб запобігти зниженню або втраті ефекту, слід уникати частого застосування високих доз.

Спосіб застосування.

Тільки для розприскування у ротовій порожнині — лікарський засіб не призначений для інгаляцій!

Перед першим застосуванням препарату слід декілька разів натиснути на розпилювач, спрямовуючи бризки в повітря, доки не сформується рівномірна хмаринка спрею. Тепер препарат готовий до застосування.

Якщо після останнього застосування лікарського засобу минуло більше доби, перше розприскування слід зробити в повітря, щоб запобігти застосуванню неповної дози.

При застосуванні флакон слід тримати вертикально, розпилювачем догори.

Флакон піднести впритул до рота і, натиснувши на розпилювач, впорснути розчин до рота таким чином:

• зробити глибокий вдих;
• затримати дихання;
• натискаючи на розпилювач, упорснути розчин до рота (при цьому може виникнути легке печіння на язиці);
• закрити рот і впродовж наступних 30 секунд дихати лише через ніс.

Необхідно запобігати потраплянню спрею в очі. Не можна розбризкувати препарат біля відкритого вогню або на предмети, що мають високу температуру (розжарені).

Розчин не слід вдихати. Для гарантії бездоганної дії слід натиснути на розпилювач не перериваючи і до кінця та знов відпустити. Час від часу слід перевіряти роботу розпилювача, особливо при тривалому невикористанні.

Лікарський засіб необхідно зберігати при кімнатній температурі. На етикетці флакона знизу нанесено стрілку. Якщо рівень рідини у флаконі сягає верхнього краю стрілки, рекомендовано придбати новий флакон препарату. Втім, подальше застосування теж можливо, доки у злегка нахиленому флаконі кінцівка трубки ще занурена у рідину.

Діти. Не застосовувати.

Симптоми:

• Падіння артеріального тиску до рівня систолічного артеріального тиску <90 мм рт. ст., ортостатична гіпотензія.
• Блідість.
• Посилене потовиділення.
• Слабке наповнення пульсу.
• Тахікардія.
• Головний біль.
• Запаморочення.
• Слабкість.
• Нудота.
• Блювання.
• Діарея.
• Метгемоглобінемія. Відомо про випадки метгемоглобінемії у пацієнтів, які застосовували інші нітрати. Під час біотрансформації ізосорбіду динітрату вивільнюються нітритні іони, що можуть індукувати метгемоглобінемію та ціаноз з наступним тахіпное, відчуттям тривожності, втратою свідомості та зупинкою серця. Не можна виключити можливості цієї побічної реакції при передозуванні ізосорбіду динітрату.
• Підвищення внутрішньочерепного тиску, що іноді призводить до виникнення церебральних симптомів.

Лікування: припинити застосування лікарського засобу.

Загальні заходи у випадку нітратзалежної гіпотензії:

• надати пацієнтові горизонтального положення з опущеною головою та піднятими вище рівня голови ногами;
• забезпечити надходження кисню;
• збільшити об’єм циркулюючої плазми крові;
• провести специфічну протишокову терапію (пацієнт повинен перебувати у відділенні інтенсивної терапії).

Спеціальні заходи:

• підвищення артеріального тиску, якщо він надто низький;
• додаткове застосування судинозвужувальних засобів — у випадку відсутності адекватної реакції на рідинну терапію.

Лікування метгемоглобінемії:

• відновлювальна терапія з вітаміном С, метиленовим синім або толуїдиновим синім;
• застосування кисню (у разі потреби);
• штучна вентиляція легень;
• гемодіаліз (за потреби);
• у разі появи ознак зупинки дихання або кровообігу негайно вжити реанімаційних заходів.