БАНЕОЦИН порошок накожный по 10г

Фармакотерапевтична група. Антибіотики для місцевого застосування.

Показання для застосування. Бактеріальні інфекції обмежених ділянок шкіри: бактеріально інфікований простий герпес, оперізувальний герпес/ вітряна віспа; контагіозне імпетиго; інфіковані варикозні виразки; інфікована екзема; бактеріально інфікований пелюшковий дерматит. Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. Як допоміжна терапія:

• після хірургічних (дерматологічних) маніпуляцій (у тому числі після ексцизії і каутеризації);
• при тріщинах шкірних покривів;
• при розривах промежини, епізіотомії;
• при лікуванні ранових ерозованих поверхонь (з ексудатом).

Спосіб застосування та дози. Дорослим і  дітям з народження порошок Банеоцин застосовувати зазвичай 2–4 рази на добу.
При лікуванні рекомендується наносити порошок на ділянку шкіри, що не перевищує 1 % від поверхні тіла (це відповідає розміру долоні).
Після нанесення порошку на уражені ділянки шкіри активується природній процес випаровування (потовиділення), тому лікарський засіб чинить охолоджувальну, заспокійливу дію.
Слід розсипати порошок по поверхні, що підлягає лікуванню.  При необхідності після нанесення препарату на уражену ділянку можна накласти марлеву пов’язку.
Хворим з опіками, що займають понад 20 % поверхні тіла, порошок Банеоцин застосовувати не частіше ніж 1 раз на добу, особливо при порушенні  функції нирок, оскільки може відбуватися всмоктування активних речовин препарату.
При місцевому застосуванні доза неоміцину не має перевищувати 1 г на добу (еквівалентно 200 г порошку) протягом понад 7 днів. При повторному курсі максимальну дозу слід зменшити вдвічі.
Літні пацієнти (віком від 65 років). Не потрібно коригувати дозу літнім пацієнтам.

Побічна дія. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000,  < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними).
Зазвичай при зовнішньому застосуванні препарат переноситься добре.

• З боку імунної системи: рідко – у разі наявності алергічних реакцій на неоміцин виникає також перехресна алергія на інші аміноглікозидні антибіотики приблизно у 50 % випадків; частота невідома – може виникати підвищена чутливість до неоміцину та багатьох інших речовин у випадку застосування препарату при хронічних дерматозах або хронічному отиті середнього вуха. За певних обставин алергія може проявитися як відсутність успішного загоєння рани.
• З боку нервової системи: невідомо – ураження вестибулярного нерва, нервово-м’язова блокада.
• З боку органів слуху та лабіринту: частота невідома – ототоксичність.
• З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – алергічні реакції, що проявляються головним чином як контактний дерматит. Алергічні реакції, спричинені неоміцином, виникають не так часто, як загалом вважається; частота невідома – у разі тривалого застосування можуть виникати такі алергічні реакції, як почервоніння, сухість і лущення  шкіри, висипи, свербіж. Поширення уражень або відсутність загоєння можуть бути спричинені алергією. Не можна виключити фотосенсибілізацію або фототоксичні реакції у разі впливу сонячних променів або ультрафіолетового випромінювання.
• З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу або до інших аміноглікозидних антибіотиків. Значні та тяжкі ураження шкіри (можлива резорбція препарату з розвитком ототоксичного ефекту з втратою слуху). Якщо можлива неконтрольована абсорбція препарату, не застосовувати пацієнтам з тяжкими  кардіогенними або нефрогенними екскреторними порушеннями, а також при наявності в анамнезі  уражень вестибулярної та кохлеарної систем. Не застосовувати у зовнішній слуховий прохід  при перфорації барабанної перетинки та на ділянки навколо очей.