БИС-АЛИТЕР капсулы по 10мг/8мг №30

Дозування

Звичайна доза становить 1 капсулу 1 раз на добу, вранці перед їдою. Стан пацієнтів має бути стабілізованим при застосуванні еквівалентних доз бісопрололу та периндоприлу щонайменше протягом 4 тижнів. Фіксована комбінація не передбачена для початкової терапії.

Пацієнтам, стан яких стабілізований застосуванням 2,5 мг бісопрололу і 2,5 мг периндоприлу рекомендовано застосовувати інший лікарський засіб у відповідному дозуванні.

Пацієнтам, стан яких стабілізований застосуванням 2,5 мг бісопрололу і 5 мг периндоприлу рекомендовано застосовувати інший лікарський засіб у відповідному дозуванні.

За необхідності зміни дозування слід провести індивідуальний підбір доз кожного з компонентів лікарського засобу.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»)

Лікарський засіб БІС-АЛІТЕР у дозуванні 5 мг / 4 мг не прийнятний для застосування пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів. Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендована доза периндоприлу становить 2,5 мг на добу (застосовувати інший лікарський засіб у відповідному дозуванні). Лікарський засіб БІС-АЛІТЕР у дозуванні 5 мг / 4 мг можна застосовувати пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв.

Для пацієнтів із кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв рекомендована добова доза становить 2,5 мг бісопрололу та 4 мг периндоприлу (застосовувати інший лікарський засіб у відповідному дозуванні). Лікарський засіб БІС-АЛІТЕР у дозуванні 5 мг / 8 мг не прийнятний для застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв (ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня). Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів.

Лікарський засіб БІС-АЛІТЕР у дозуванні 10 мг / 8 мг не прийнятний для застосування пацієнтам із нирковою недостатністю. Для таких пацієнтів рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів.

Порушення функції печінки (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»)

Пацієнти з порушеннями функції печінки не потребують підбору дози лікарського засобу БІС-АЛІТЕР.

Пацієнти літнього віку

Застосування лікарського засобу БІС-АЛІТЕР можливе з урахуванням функції нирок.

Діти.

Безпеку та ефективність застосування лікарського засобу БІС-АЛІТЕР дітям (віком до 18 років) встановлено не було. Дані відсутні. Тому застосовувати лікарський засіб дітям (віком до 18 років) протипоказано.

Дані щодо передозування комбінації бісопролол/периндоприл відсутні.

Бісопролол

Симптоми

Як правило, найчастішими проявами передозування β-блокаторів є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. На цей час відомо декілька випадків передозування бісопрололу (максимальна доза — 2000 мг) у пацієнтів, які страждали на артеріальну гіпертензію та/або ішемічну хворобу серця з розвитком брадикардії та/або гіпотензії — усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу; пацієнти із серцевою недостатністю, ймовірно, є дуже чутливими.

Лікування

При передозуванні лікування бісопрололом слід припинити і провести підтримувальну та симптоматичну терапію. Деякі дані вказують на те, що бісопролол важко піддається діалізу. З огляду на очікувані фармакологічні дії та рекомендації щодо інших β-блокаторів слід розглянути нижчезазначені загальні заходи, які є клінічно обґрунтованими.

Брадикардія: ввести атропін внутрішньовенно. Якщо реакція у відповідь на введення препарату недостатня, обережно ввести ізопреналін або інший засіб із позитивними хронотропними властивостями. У деяких випадках може бути потрібне трансвенозне введення штучного водія ритму.

Артеріальна гіпотензія: внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним.

Атріовентрикулярна блокада (ІІ або ІІІ ступеня): слід ретельно контролювати стан пацієнтів та інфузійно ввести ізопреналін або застосувати трансвенозне введення кардіостимулятора.

Гостре погіршення серцевої недостатності: ввести внутрішньовенно діуретики, інотропні препарати або вазодилататори.

Бронхоспазм: провести бронходилататорну терапію, наприклад ввести ізопреналін, β2-симпатоміметики та/або амінофілін.

Гіпоглікемія: ввести глюкозу внутрішньовенно.

Периндоприл

Симптоми

Інформація про передозування периндоприлу є обмеженою. Симптомами передозування інгібіторів АПФ є артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель.

Лікування

При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину натрію хлориду 9 мг/мл (0,9 %). У разі виникнення гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з піднятими ногами. Якщо можливо, слід розглянути доцільність проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення стійкої до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. Необхідно проводити моніторинг основних показників життєдіяльності, концентрації електролітів та креатиніну у сироватці крові.