ДЕКСАМЕТАЗОН-Дарница капли глазные раствор по 1мг/мл по 10мл

Флакон захищений контролем розкриття. При першому застосуванні необхідно провернути ковпачок, відокремивши його від захисного кільця.

Флакон має спеціальну конфігурацію, завдяки якій при тиску на дно відбувається дозоване виділення розчину за принципом «одне натискання – одна крапля». Твердість стінок флакона значно зменшує можливість струминного виділення лікарського засобу – часту причину передозування очних крапель.

Тяжке або гостре запалення ока:

у якості початкової терапії слід закапувати 1–2 краплі лікарського засобу у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 30–60 хвилин.

У разі позитивного ефекту дозу слід зменшити до 1–2 крапель у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 2–4 години.

Далі дозу можна зменшити до 1 краплі 3–4 рази на день, якщо цієї дози достатньо, щоб контролювати запалення.

Якщо бажаний результат не досягається протягом 3–4 днів, можна призначити додаткову системну або субкон’юнктивальну терапію.

Хронічне запалення ока:

слід закапувати 1–2 краплі лікарського засобу у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 3–6 годин, або частіше, якщо це необхідно.

Незначне запалення, алергія:

слід закапувати 1–2 краплі лікарського засобу у кон’юнктивальний мішок (-ки) ураженого ока (очей) кожні 3–4 години до досягнення бажаного ефекту.

Рекомендується постійно контролювати внутрішньоочний тиск.

Після інстиляції рекомендується обережне закриття повік або нососльозова оклюзія. Це знижує системну абсорбцію ліків, введених в око, що зменшує вірогідність виникнення системних побічних ефектів.

Якщо одночасно застосовувати декілька лікарських засобів для місцевого застосування в око, інтервал між їх застосуванням повинен становити щонайменше 15 хвилин. Очні мазі слід застосовувати останніми.

Пацієнти літнього віку.

Відсутня необхідність у корекції дози.

Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок.

Через низьку системну абсорбцію дексаметазону після місцевого застосування цього лікарського засобу відсутня необхідність у корекції дози.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям не встановлені.

Спеціальна конфігурація флакона робить малоймовірним випадкове передозування лікарського засобу. Інформація про випадки передозування відсутня.

У разі передозування при місцевому застосуванні вимити надлишок лікарського засобу з ока (очей) теплою водою.

З боку органів зору:

• кератит, кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт Сікка, птоз повік, забарвлення рогівки, фотофобія, затуманення зору, мідріаз, біль в очах, подразнення очей, відчуття стороннього тіла в очах, незвичні відчуття в очах, утворення лусочок по краях повік;
• кальцифікація рогівки (через використання очних крапель, що містять фосфати, у деяких пацієнтів із сильно пошкодженими рогівками);
• одразу після закапування можливі: короткочасне відчуття печіння, поколювання, дискомфорту в очах, свербіж, гіперемія очей та підвищена сльозотеча;
• при тривалому застосуванні – підвищення внутрішньоочного тиску з подальшим ушкодженням зорового нерва, зниження гостроти зору, порушення полів зору, формування задньої субкапсулярної катаракти, глаукома, ерозія рогівки, при наявності захворювань, що призводять до потоншання рогівки або склери – підвищення ризику їх перфорації (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи: після тривалої терапії може відбуватися системна адсорбція із пригніченням функції кори надниркових залоз та розвитком синдрому Кушинга.

З боку нервової системи: дисгевзія (розлад смакосприйняття), головний біль, запаморочення.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості; у пацієнтів із підвищеною чутливістю до бензалконію хлориду можуть розвиватися алергічний блефарит або кон’юнктивіт.

Глюкокортикостероїди можуть зменшувати резистентність до інфекцій.