ГЛИБЕНКЛАМИД таблетки по 5мг №30

Фармакотерапевтична група. 

Гіпоглікемізуючі препарати за винятком інсулінів. Сульфонаміди похідні сульфонілсечовини. Глібенкламід. Код АТХ А10В В01.

Спосіб застосування та дози. 

Препарат слід призначати лише за вказівкою лікаря та обов&rsquo язково з корекцією дієти. Дозування залежить від результатів дослідження стану обміну речовин (рівень цукру в крові та сечі).

Перше та наступні призначення. Терапію розпочинати при можливості з якомога менших доз перш за все це стосується хворих із підвищеною схильністю до гіпоглікемії та масою тіла менше 50 кг. Перше призначення становить від ½ до 1 таблетки препарату (що відповідає 2 5-5 мг глібенкламіду) на добу. При недостатній корекції обміну речовин дозу поступово підвищувати з інтервалами від кількох діб до 1 тижня до необхідної добової терапевтичної дози що становить 3 таблетки препарату (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу.

Переведення хворого із застосування інших протидіабетичних препаратів. Переведення на препарат Глібенкламід слід виконувати дуже ретельно і розпочинати від ½ до 1 таблетки препарату (що відповідає 2 5-5 мг глібенкламіду) на добу.

Підбір дози. Хворим літнього віку ослабленим або хворим із недостатнім харчуванням а також із порушенням функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зниженні маси тіла хворого або зміні способу життя треба вирішити питання про коригування дози.

Комбінація з іншими протидіабетичними засобами. В обґрунтованих випадках хворим із непереносимістю метформіну може бути показане додаткове призначення препаратів групи глітазону (розіглітазон піоглітазон). Глібенкламід також можна комбінувати з пероральними протидіабетичними препаратами що не стимулюють викид бета-клітинами ендогенного інсуліну (гуармель або акарбоза). При появі вторинної неефективності терапії глібенкламідом (зниження продукції інсуліну в результаті виснаження бета-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показана монотерапія інсуліном.

Спосіб та тривалість лікування. Таблетки слід приймати перед їдою не розжовуючи та запивати достатньою кількістю рідини (краще склянкою води). При добовій дозі що становить більше 2 таблеток препарату рекомендується усю кількість розподіляти на один ранковий та один вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат кожного разу в один і той же час. Якщо хворий пропустив один прийом ніколи не можна це доповнювати прийомом вижчої дози. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування потрібно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові та сечі а також стану обміну речовин.

Діти. Препарат не застосовувати в педіатричній практиці.

Передозування.

Одноразове передозування або застосування незначно підвищених  доз протягом тривалого часу можуть призвести до тяжкої  пролонгованої гіпоглікемії що становить загрозу для життя. У разі передозування чи умисного зловживання препаратом очікується розвиток тривалої гіпоглікемії яка має тенденцію до нормалізації після успішно проведеної початкової терапії даного стану.

Симптоми передозування (гіпоглікемії): раптове потовиділення посилене серцебиття тремтіння головний біль розлади сну (сонливість порушення сну) лякливість непевність рухів оборотні неврологічні випадання (порушення мовлення та зору поява паралічу або порушення чутливості). При прогресуючій гіпоглікемії хворий може втратити контроль над своїм станом та втратити свідомість (гіпоглікемічна кома). У таких випадках шкіра на дотик волога та холодна має місце тахікардія гіпертермія рухове збудження гіперрефлексія парези та позитивний рефлекс Бабінського можуть з&rsquo явитися судоми.

Лікування. Гіпоглікемію легкого або середнього ступеня тяжкості хворий може усунути самостійно застосовуючи цукор або їжу чи напої з високим його вмістом. Тому він повинен завжди носити з собою 20 г глюкози. Пацієнт повинен повідомити лікаря коли гіпоглікемія сталася при корекції дози якщо це необхідно. Якщо гіпоглікемія носить тяжкий характер то негайно треба звернутися за допомогою до лікаря. При випадковому отруєнні та за умови що з хворим можна встановити контакт слід викликати блювання та провести промивання шлунка (при відсутності схильності до судом) та виконати внутрішньовенне введення глюкози.  Якщо хворий втратив свідомість слід негайно розпочати внутрішньовенне введення глюкози (40-80 мл 40 % розчину у вигляді ін&rsquo єкції а надалі проводити інфузію           5-10 % розчину глюкози). При необхідності можна додатково ввести 1 мг глюкагону внутрішньом&rsquo язово або внутрішньовенно. Якщо хворий не приходить до свідомості цей захід слід повторити а надалі може знадобитися проведення інтенсивної терапії. При затяжній гіпоглікемії вимагається спостереження за хворим протягом кількох діб з регулярним контролем рівня цукру в крові та при необхідності проведення інфузійної  терапії.

Побічні реакції. 

Порушення обміну речовин та харчування: тяжка гіпоглікемія що супроводжується гіпоглікемічною комою із загрозою для життя збільшення маси тіла.

З боку органів зору: розлади зору та акомодації особливо на початку лікування.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота печія відчуття переповнення шлунку блювання біль у животі діарея відрижка металевий присмак у роті. Ці скарги мають минущий характер і не вимагають відміни препарату.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: минуще підвищення АсАТ та АлАТ лужної фосфатази медикаментозний гепатит внутрішньопечінковий холестаз що можливо спричинені алергічною реакцією гіперергічного типу клітин печінки. Ці порушення після відміни препарату мають оборотний характер але можуть призвести до печінкової недостатності що загрожує життю.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж ексфоліативний дерматит еритродермія уртикарне висипання еrythema nodosum кореподібна або макулопапульозна екзантема пурпура фотосенсибілізація. Ці явища реакцій підвищеної чутливості мають оборотний характер але можуть призвести до розвитку загрозливих для життя станів що супроводжуються задухою та зниженням артеріального тиску аж до розвитку шоку. Також можуть виникати генералізовані реакції підвищеної чутливості що супроводжуються шкірним висипанням артралгією пропасницею протеїнурією та жовтяницею алергічний васкуліт що становить загрозу для життя тяжкі реакції гіперчутливості &ndash синдром Стівенса-Джонсона синдром Лайєлла.   При появі шкірних реакцій потрібно звернутися до лікаря.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія лейкопенія еритропенія гранулоцитопенія аж до розвитку агранулоцитозу панцитопенія анемія гемолітична анемія апластична анемія еозинофілія васкуліти. Перераховані зміни картини крові мають оборотний характер після відміни препарату але можуть становити загрозу для життя.

Інші побічні дії: слабка діуретична дія оборотна протеїнурія гіпонатріємія дисульфірамоподібна реакція синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Після тривалого застосування можливий розвиток гіпофункції щитовидної залози. Необхідно враховувати можливість появи перехресної алергії з іншими похідними сульфонілсечовини з похідними сульфонамідів і пробенецидом.