ГЛЮКОЗА раствор для инфузий по 50мг/мл по 400мл в стекле

діюча речовина: глюкоза;

1 мл розчину містить глюкози моногідрату 50 мг (в перерахуванні на 100 % речовину);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або злегка жовтувата прозора рідина.

Кровозамінники та перфузійні розчини. Код АТХ В05СХ01.

Фармакодинаміка

Розчин глюкози 5 % ізотонічний щодо плазми крові і при його внутрішньовенному введенні поповнює об’єм циркулюючої крові, при її втраті є джерелом поживного матеріалу, а також сприяє виведенню отрути з організму. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енергозатрат. При внутрішньовенних ін’єкціях активізує метаболічні процеси, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну активність міокарда, розширює судини, збільшує діурез.

Фармакокінетика.

Після введення швидко розподіляється у тканинах організму. Екскретується нирками.

• Гіпер- та ізотонічна дегідратація;
• у дітей для запобігання порушенням водно-електролітного балансу під час оперативних втручань;
• інтоксикація;
• гіпоглікемія;
• як розчинник інших сумісних розчинів лікарських засобів.

Розчин глюкози 5 % протипоказаний пацієнтам з:

• гіперглікемією;
• гіперчутливістю до декстрози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці. Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки. Розчин глюкози несумісний з амінофіліном, розчинними барбітуратами, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Препарат дуже обережно слід застосовувати хворим з внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

З метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми розчин глюкози 5 % можна комбінувати із введенням ізотонічного розчину хлориду натрію.

При введенні великих доз у разі необхідності призначають інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4–5 г глюкози.

Вміст пляшки може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності пляшки чи контейнера невикористану частину вмісту пляшки чи контейнера слід викинути.

Препарат може бути застосований за показаннями.

Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.

Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. У разі необхідності максимальна швидкість введення для дорослих − 150 крапель за хвилину (500 мл/год).

Доза для дітей залежить від віку, маси тіла, стану пацієнта та лабораторних показників.

Посилення проявів побічних реакцій.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпотонічної гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та введення препаратів звичайного інсуліну.

Порушення електролітного балансу та загальні реакції організму, які виникають при проведенні масивних інфузій:

• гіпокаліємія;
• гіпофосфатемія;
• гіпомагніємія;
• гіпонатріємія;
• гіперволемія;
• гіперглікемія;
• алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:

• дуже рідко – нудота центрального походження.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.