ЛЕРКАМЕН таблетки по 20мг №28

Спосіб застосування

Лерканідипін слід приймати вранці принаймні за 15 хвилин до сніданку.

Цей лікарський засіб не слід приймати із соком грейпфрута (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дозування. Рекомендована доза становить 10 мг 1 раз на добу, яку слід приймати принаймні за 15 хвилин до їди. Дозу можна підвищити до 20 мг, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта. Підбір дози має бути поступовим, оскільки максимальна антигіпертензивна дія може проявитися через 2 тижні після початку лікування.

Для деяких осіб, у яких не вдається адекватно контролювати рівень тиску одним антигіпертензивним препаратом, може бути доцільним лікування лерканідипіну гідрохлоридом разом з блокатором β-адренорецепторів (атенолол), діуретиком (гідрохлоротіазид) або інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл або еналаприл).

Оскільки крива залежності «доза-відповідь» крута та має плато при дозах 20–30 мг, малоймовірно, що ефективність буде вища при застосуванні більш високих доз; у той час як частота побічних ефектів може збільшуватися.

Пацієнти літнього віку: хоча фармакокінетичні дані і клінічний досвід свідчать, що коригування добової дози не потрібне, слід проявляти особливу увагу та обережність на початку лікування пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю: слід бути особливо обережним на початку лікування пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Незважаючи на те, що, як правило, ці пацієнти переносять препарат нормально, збільшення добової дози до 20 мг слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може бути посилений у пацієнтів з порушенням функції печінки, отже в таких випадках необхідне коригування дози.

Лерканідипіну гідрохлорид протипоказано застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які проходять діаліз (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Застосування лерканідипіну дітям віком до 18 років не рекомендується, оскільки відсутній клінічний досвід.

Протягом періоду післяреєстраційного застосування лерканідипіну повідомлялося про деякі випадки передозування (від 30–40 мг до 800 мг), у тому числі спроба суїциду.

Симптоми

Як і у випадку передозування інших дигідропіридинів, передозування лерканідипіну спричинить надмірну периферичну вазодилатацію із помітною артеріальною гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Однак при дуже високих дозах може бути втрачена периферична селективність, що спричинить брадикардію та негативний інотропний ефект. Найпоширенішими побічними реакціями, пов’язаними із випадками передозування, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, головний біль та посилене серцебиття.

Лікування

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням, вимагає активної серцево-судинної підтримки, включаючи такі заходи: спостереження за серцевою та дихальною функціями, підняття кінцівок, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу.

Зважаючи на тривалий фармакологічний ефект лерканідипіну, необхідно продовжити спостереження за станом серцево-судинної системи пацієнта протягом не менше 24 годин. З огляду на високий ступінь зв’язування препарату з білками передбачається, що діаліз є неефективним. При підозрі на отруєння середнього або важкого ступеня потрібно спостерігати за станом пацієнта у відділенні інтенсивної терапії.