МЕКС раствор для инъекций 5% по 2мл №10

Препарат вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно (струминно або краплинно). При інфузійному способі введення препарат слід розводити у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Струминно препарат вводять повільно протягом 5–7 хвилин, краплинно – зі швидкістю 40–60 крапель у хвилину.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг.

При гострих порушеннях мозкового кровообігу препарат застосовують у перші 10–14 днів – внутрішньовенно краплинно по 200–500 мг 2–4 рази на добу, потім внутрішньом’язово по 200–250 мг 2–3 рази на добу протягом 2 тижнів.

При черепно-мозковій травмі та наслідках черепно-мозкових травм препарат застосовують протягом 10–15 днів внутрішньовенно краплинно по 200–500 мг 2–4 рази на добу.

При дисциркуляторній енцефалопатії у фазі декомпенсації препарат слід застосовувати внутрішньовенно струминно або краплинно у дозі 200–500 мг 1–2 рази на добу протягом 14 днів, потім внутрішньом’язово по 100–250 мг на добу протягом наступних 2 тижнів.

Для курсової профілактики дисциркуляторної енцефалопатії препарат вводять внутрішньом’язово у дозі 200–250 мг 2 рази на добу протягом 10-14 днів.

При легких когнітивних порушеннях у хворих літнього віку та при тривожних розладах препарат застосовують внутрішньом’язово у добовій дозі 100–300 мг на добу протягом 14–30 днів.

При гострому інфаркті міокарда у складі комплексної терапії препарат вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово протягом 14 діб на тлі традиційної терапії інфаркту міокарда, яка включає нітрати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, тромболітики, антикоагулянтні та антиагрегантні засоби, а також симптоматичні засоби за показаннями.

У перші 5 діб для досягнення максимального ефекту препарат бажано вводити внутрішньовенно, в подальшому протягом 9 діб препарат можна вводити внутрішньом’язово.

Внутрішньовенне введення препарату проводять шляхом краплинної інфузії, повільно (для запобігання побічних ефектів) на 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози (глюкози) в об’ємі 100–150 мл протягом 30–90 хв. При необхідності можливе повільне струминне введення препарату тривалістю не менше 5 хвилин.

Введення препарату (внутрішньовенне або внутрішньом’язове) здійснюють 3 рази на добу, через кожні 8 годин. Добова терапевтична доза становить 6–9 мг/кг маси тіла на добу, одноразова доза – 2–3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 800 мг, одноразова – 250 мг.

При відкритокутовій глаукомі різних стадій, у складі комплексної терапії препарат вводять внутрішньом’язово по 100–300 мг на добу, 1–3 рази на добу протягом 14 днів.

При абстинентному алкогольному синдромі препарат вводять у дозі 200–500 мг внутрішньовенно краплинно або внутрішньом’язово 2–3 рази на добу протягом 5–7 днів.

При гострій інтоксикації антипсихотичними засобами препарат вводять внутрішньовенно у дозі 200–500 мг на добу протягом 7–14 днів.

При гострих гнійно-запальних процесах черевної порожнини (гострий некротичний панкреатит, перитоніт) препарат призначають у першу добу як у передопераційному, так і в післяопераційному періоді. Введені дози залежать від форми і тяжкості захворювання, поширеності процесу, варіантів клінічного перебігу. Відміну препарату слід проводити поступово тільки після стійкого позитивного клініко-лабораторного ефекту.

При гострому набряковому (інтерстиціальному) панкреатиті препарат вводять по 200–500 мг 3 рази на добу, внутрішньовенно краплинно (у 0,9 % розчині натрію хлориду) та внутрішньом’язово.

• Легкий ступінь тяжкості некротичного панкреатиту вводять по 100–200 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (у 0,9 % розчині натрію хлориду) і внутрішньом’язово.
• Середній ступінь тяжкості вводять 200 мг 3 рази на добу, внутрішньовенно краплинно (у 0,9 % розчині натрію хлориду).
• Тяжкий перебіг – у пульс-дозуванні 800 мг у першу добу, при дворазовому режимі введення; далі – по 200–500 мг 2 рази на добу з поступовим зниженням добової дози.
• Дуже тяжкий перебіг – у початковій дозі 800 мг на добу до стійкого купірування проявів панкреатогенного шоку, після стабілізації стану – по 300–500 мг 2 рази на добу внутрішньовенно краплинно (у 0,9 % розчині натрію хлориду) із поступовим зниженням добової дози.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям, оскільки суворо контрольовані клінічні дослідження безпеки на дітях не проводились.

Симптоми: сонливість, безсоння.

Лікування: у зв’язку з низькою токсичністю передозування малоймовірне. Лікування зазвичай не потрібне, симптоми зникають самостійно протягом доби. При виражених проявах проводиться підтримуюче і симптоматичне лікування.

Побічні реакції.

Щоб уникнути виникнення побічних реакцій, рекомендується дотримуватися режиму дозування і швидкості введення препарату. Частота побічних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ): дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1 %, < 10 %); нечасто (≥ 0,1 %, < 1 %); рідко (≥ 0,01 %, < 0,1 %); дуже рідко (< 0,01 %); частота невідома (частота не може бути визначена на основі наявних даних).

З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Психічні порушення: дуже рідко – сонливість.

З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення (може бути пов’язане з надмірно високою швидкістю введення і носить короткочасний характер).

З боку судин: дуже рідко – зниження АТ, підвищення АТ (може бути пов’язане з надмірно високою швидкістю введення і носить короткочасний характер).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: дуже рідко – сухий кашель, першіння у горлі, дискомфорт у грудній клітці, утруднення дихання (може бути пов’язане з надмірно високою швидкістю введення і носить короткочасний характер).

З боку травної системи: дуже рідко – сухість у роті, нудота, відчуття неприємного запаху, металевий присмак у роті.

З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже рідко – свербіж, висипання, гіперемія.

Загальні порушення і реакції в місці введення: дуже рідко – відчуття тепла.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.