ПАПАВЕРИН таблетки по 10мг №10

Призначати дітям всередину 3–4 рази на добу.

Дози залежать від віку дитини:

• від 6 місяців до 1 року – по 2,5–5 мг (1/4–1/2 таблетки) на прийом. Максимальна добова доза – 10 мг (1 таблетка);
• 1–2 роки – по 2,5–5 мг (1/4–1/2 таблетки) на прийом. Максимальна добова доза – 20 мг (2 таблетки);
• 3–4 роки – по 5–10 мг (1/2–1 таблетка) на прийом. Максимальна добова доза – 30 мг (3 таблетки);
• 5–6 років – по 10 мг (1 таблетка) на прийом. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таблетки);
• 7–9 років – по 15 мг (11/2 таблетки) на прийом. Максимальна добова доза – 60 мг (6 таблеток);
• 10–14 років – по 15–20 мг (11/2–2 таблетки) на прийом. Максимальна добова доза – 80 мг (8 таблеток).

Дітям віком до 3 років разову дозу препарату слід розтовкти, змішати з 1 чайною ложкою кип’яченої охолодженої води.

Діти.

Препарат призначати дітям віком від 6 місяців.

Симптоми: порушення зору, диплопія, слабкість, сухість у ротовій порожнині, почервоніння шкіри верхньої частини тулуба, гіпервентиляція, ністагм, атаксія, тахікардія, асистолія, тріпотіння шлуночків, колапс, артеріальна гіпотензія, сонливість, головний біль, нудота, запор, підвищена пітливість, алергічні реакції. При випадковому прийомі дуже великих доз папаверину можлива токсична дія препарату у вигляді аритмій, повної або часткової атріовентрикулярної блокади.

Лікування: відміна лікарського засобу, симптоматична терапія. Призначати промивання шлунка, прийом ентеросорбентів. Специфічного антидоту не існує. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, запаморочення.

З боку органів чуття: порушення зору, диплопія.

З боку травної системи: шлунково-кишкові порушення, запор, анорексія, нудота, сухість у ротовій порожнині, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця, порушення функцій печінки.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, аритмії, тахікардія, атріовентрикулярна блокада, асистолія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція шлуночків, тріпотіння шлуночків, колапс.

З боку органів дихання: апное.

З боку системи крові: еозинофілія.

З боку шкіри, підшкірної клітковини та імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. з боку органів дихання, анафілактичний шок, свербіж, висипання на шкірі, кропив’янка, почервоніння шкіри верхньої частини тулуба.

Інші: нездужання, підвищене потовиділення.