РИВАСТИГМИН ІС капсулы по 3мг №30

Лікування слід починати і проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування деменції, зумовленої хворобою Альцгеймера або хворобою Паркінсона. Захворювання повинно бути діагностовано відповідно до діючих рекомендацій. Терапію ривастигміном слід розпочинати тільки у тому випадку, коли є особа, яка доглядає за пацієнтом та буде постійно контролювати прийом лікарського засобу пацієнтом.

Спосіб застосування

Лікарський засіб приймати всередину 2 рази на добу, вранці та ввечері, під час прийому їжі. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Рекомендований режим дозування

Початкова доза та титрування дози

Початкова доза – 1,5 мг 2 рази на добу.

Якщо по закінченні мінімум 2-х тижнів лікування відзначається добра переносимість початкової дози, дозу лікарського засобу можна підвищити до 3 мг 2 рази на добу. Можливе подальше підвищення дози до 4,5 мг 2 рази на добу і потім до 6 мг 2 рази на добу при добрій переносимості попередньої дози з інтервалом часу не менше 2-х тижнів після кожного попереднього підвищення дози.

Якщо у пацієнтів з деменцією, асоційованою з хворобою Паркінсона, спостерігаються побічні реакції (наприклад, нудота, блювання, біль у животі або втрата апетиту), зниження маси тіла або погіршення екстрапірамідних порушень (наприклад, тремору), можна спробувати пропустити прийом однієї або декількох доз ривастигміну. Якщо побічні реакції не зникають, слід тимчасово зменшити добову дозу до попередньої дози, яка добре переносилася, або припинити лікування.

Підтримуюча доза та припинення лікування

Рекомендована ефективна доза становить від 3 мг до 6 мг 2 рази на добу. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту пацієнтам слід застосовувати найвищу дозу, яка добре переноситься. Рекомендована максимальна доза – 6 мг 2 рази на добу.

Підтримуюче лікування можна продовжувати до тих пір, поки воно приносить користь пацієнту. Отже, слід регулярно проводити оцінку користі від лікування ривастигміном, особливо у пацієнтів, які отримують дозу менше 3 мг 2 рази на добу. Якщо через 3 місяці терапії ривастигміном у підтримуючій дозі у пацієнта не спостерігається зменшення вираженості симптомів деменції, лікування слід припинити. Слід також розглянути можливість припинення лікування у разі, якщо терапевтичний ефект, який було досягнуто раніше, більше не спостерігається.

Індивідуальну реакцію на ривастигмін передбачити неможливо. Проте кращий ефект від лікування спостерігали у пацієнтів з хворобою Паркінсона з деменцією помірного ступеня тяжкості. Також кращий ефект спостерігали у пацієнтів з хворобою Паркінсона, які мали зорові галюцинації.

Плацебо-контрольованих досліджень тривалістю більше 6 місяців з метою вивчення ефективності застосування ривастигміну не проводили.

Відновлення терапії після перерви

Якщо перерва у прийомі лікарського засобу становила більше 3-х днів, відновлювати лікування необхідно з дози 1,5 мг 2 рази на добу. Потім слід провести поступове підвищення дози, як описано вище.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок/печінки

Пацієнтам з порушенням функції нирок/печінки легкого або помірного ступеня тяжкості коригування дози ривастигміну не потребується. Проте через збільшення експозиції ривастигміну у пацієнтів цієї групи слід ретельно титрувати дозу лікарського засобу з урахуванням індивідуальної переносимості лікування, оскільки у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок/печінки може спостерігатися більш часте виникнення дозозалежних побічних реакцій. Застосування ривастигміну пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, проте лікарський засіб Ривастигмін ІС можна застосовувати пацієнтам цієї популяції за умови проведення ретельного моніторингу стану пацієнтів (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо застосування ривастигміну пацієнтам цієї вікової групи.

Симптоми

Випадкове передозування ривастигміном у більшості випадків не супроводжувалося будь-якими клінічними проявами; майже всі пацієнти продовжували застосування лікарського засобу через 24 години після передозування.

При отруєннях помірного ступеня повідомляли про холінергічну токсичність з мускариновими симптомами, такими як міоз, сльозотеча, припливи, гіпергідроз, бронхоспазм та підвищення бронхіальної секреції, брадикардія, артеріальна гіпотензія, мимовільне(-а) сечовипускання та/або дефекація, гіперсалівація, порушення травлення (включаючи біль у животі, нудоту, блювання та діарею).

У разі більш тяжких отруєнь можливий розвиток нікотинових ефектів, таких як м’язова слабкість, фасцикуляції, судоми, зупинка дихання з можливим летальним наслідком.

Крім того, у післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки запаморочення, тремору, головного болю, сонливості, сплутаності свідомості, галюцинацій, артеріальної гіпертензії, нездужання.

Лікування

Оскільки період напіввиведення ривастигміну з плазми крові становить приблизно 1 годину, а тривалість інгібування ацетилхолінестерази становить близько 9 годин, у випадках безсимптомного передозування не рекомендується прийом наступної дози ривастигміну протягом 24 годин. Якщо передозування супроводжується вираженою нудотою та блюванням, слід розглянути можливість застосування протиблювальних засобів. При виникненні інших побічних реакцій у разі необхідності слід провести відповідну симптоматичну терапію.

При значному передозуванні можна застосовувати атропін. Рекомендована початкова доза атропіну сульфату 0,03 мг/кг внутрішньовенно з подальшим підвищенням, залежно від клінічної відповіді. Застосування скополаміну як антидоту не рекомендовано.