УРОМИТЕКСАНА раствор для инъекций по 100мг/мл по 4мл №15

Дозування

Якщо інше не передбачене, Уромітексан® 400 мг зазвичай слід вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції дорослим у дозі, що становить 20 % від відповідної дози оксазафосфоринів, під час «0» (час введення оксазафосфорину), через 4 години і через 8 годин.

Таблиця 1

Приклад введення Уромітексану® 400 мг з ін’єкцією оксазафосфорину

Якщо іфосфамід вводити шляхом тривалої інфузії, бажано додати Уромітексан® 400 мг внутрішньовенно болюсно (20 % від дози іфосфаміду) в момент часу «0» (початок інфузії) з подальшим введенням препарату в дозах до 100 % від відповідної дози іфосфаміду у разі тривалої інфузії. Крім того, уропротекторний ефект слід підтримувати протягом ще 6–12 годин після завершення інфузії іфосфаміду шляхом застосування препарату в дозах до 50 % від відповідної дози іфосфаміду.

Таблиця 2

Приклад введення Уромітексану® 400 мг з 24-годинною інфузією іфосфаміду

Доза залежить від того, чи

• іфосфамід або циклофосфамід вводяться у таблетках чи в ін’єкціях;
• має пацієнт інфекцію сечовивідних шляхів;
• є у пацієнта ознаки ураження сечового міхура внаслідок дії іфосфаміду, циклофосфаміду або трофосфаміду;
• переніс пацієнт променеву терапію у ділянці поблизу сечового міхура.

Спосіб застосування

Внутрішньовенне введення. Перед використанням слід перевірити лікарський засіб на наявність видимих часток або зміни забарвлення. Не використовувати розчин, що змінив забарвлення, помутнів або містить видимі частки. Тривалість застосування Уромітексану® 400 мг залежить від тривалості лікування оксазафосфорином.

Пацієнти літнього віку.

Особлива інформація щодо застосування препарату літнім пацієнтам відсутня. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів віком понад 65 років не спостерігалося небажаних реакцій, специфічних для цієї вікової групи.

Діти.

У ході клінічних досліджень, що проводилися компанією Бакстер, безпека та ефективність застосування месни для лікування педіатричних пацієнтів встановлені не були. Однак в медичній літературі згадується про застосування месни для лікування дітей.

Сечовипускання у дітей зазвичай відбувається частіше, ніж у дорослих, тому може бути доцільно вводити Уромітексан® 400 мг частіше (наприклад до 6 разів) і з коротшими проміжками часу (наприклад кожні 3 години).

Повідомлення про ненавмисне передозування, а також дані спостережень, що були отримані у ході проведення досліджень переносимості високих доз препарату здоровими добровольцями, показали, що у дорослих разові дози месни в діапазоні приблизно від 4 г до 7 г можуть спричинити розвиток таких симптомів, як нудота, блювання, біль у животі/коліки, діарея, головний біль, втома, біль у кінцівках і суглобах, висипання, гіперемія, артеріальна гіпотензія, брадикардія, тахікардія, парестезія, лихоманка і бронхоспазм.

У пацієнтів, які отримували лікування оксазафосфоринами, також була виявлена значно підвищена частота випадків нудоти, блювання і діареї на тлі внутрішньовенного введення месни у дозі ≥ 80 мг/кг маси тіла на добу порівняно з пацієнтами, які отримували нижчі дози препарату або тільки гідратаційну терапію.

Специфічний антидот месни невідомий. У зв’язку з можливістю розвитку анафілактоїдних реакцій, описаних у розділах «Особливості застосування» і «Побічні реакції», слід забезпечити умови для надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з аутоімунними порушеннями, якщо необхідно.