ЙОДОМАРИН 100 таблетки по 100мкг №100

Профілактика дефіциту йоду та ендемічного зоба у випадках, коли надходження йоду в організм дорослої людини становить менше 150–200 мкг/добу – необхідно додатково застосовувати таку його кількість:

Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років: 50–100 мкг йоду на добу (від ½ до 1 таблетки лікарського засобу Йодомарин® 100).

Діти віком від 12 років і дорослі: 100–200 мкг йоду на добу (від 1 до 2 таблеток лікарського засобу Йодомарин® 100).

Період вагітності або годування груддю: 200 мкг йоду на добу (2 таблетки лікарського засобу Йодомарин® 100).

Профілактика рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування лікарськими засобами гормонів щитоподібної залози.

Дітям та дорослим: 100–200 мкг йоду на добу (від 1 до 2 таблеток лікарського засобу Йодомарин® 100).

Лікування дифузного еутиреоїдного йододефіцитного зоба.

Новонароджені, немовлята та діти: 100–200 мкг йоду на добу (від 1 до 2 таблеток лікарського засобу Йодомарин® 100).

Дорослі особи молодого віку: 300–500 мкг йоду на добу (від 3 до 5 таблеток лікарського засобу Йодомарин® 100).

Спосіб застосування.

Таблетки приймати після їди та запивати достатньою кількістю рідини, наприклад склянкою води. Немовлятам та дітям віком до 3 років лікарський засіб можна давати у подрібненому вигляді. Застосування лікарського засобу з профілактичною метою проводиться, як правило, протягом кількох місяців або років, а частіше – протягом усього життя. Для лікування зоба у новонароджених та немовлят у більшості випадків достатньо 2–4 тижнів, у дітей та дорослих – 6–12 місяців або більше. Загалом питання про дозування та тривалість застосування лікарського засобу для профілактичних заходів або для лікування захворювань щитоподібної залози вирішує лікар в індивідуальному порядку.

Лікарський засіб застосовувати дітям будь-якого віку у разі показань.

Симптоми інтоксикації: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання (забарвлення у синій колір у разі наявності крохмалю в їжі), біль у животі, діарея (можлива присутність крові у випорожненнях), зневоднення і шок. У поодиноких випадках спостерігалося утворення стенозів стравоходу. Відзначалися летальні випадки. В окремих випадках хронічне передозування призводить до розвитку так званого йодизму, тобто інтоксикації йодом: металевий присмак у роті, набряк і запалення слизових оболонок (нежить, кон’юнктивіт, гастроентерит, бронхіт). Йодид може активізувати латентні запальні процеси, такі як туберкульоз. Можливий розвиток набряків, еритем, вугреподібних та бульозних висипів, геморагій, гарячки та нервового збудження.

Лікування.

Терапія при гострій інтоксикації: промивання шлунка розчином крохмалю, білка або 5 % розчином натрію тіосульфату до видалення усіх слідів йоду. Проведення симптоматичної терапії з метою усунення порушень водного та електролітного балансу, а у разі необхідності – протишокова терапія.

Терапія при хронічній інтоксикації: відміна йоду.

Гіпотиреоз, спричинений прийомом йоду: відміна йоду, призначення гормонів щитоподібної залози з метою нормалізації обміну речовин.

Гіпертиреоз, спричинений прийомом йоду: це не передозування у буквальному значенні, тому що гіпертиреоз може також виникати від такої кількості йоду, яка в інших країнах вважається фізіологічною.

Лікування відповідно до перебігу: легкі форми зазвичай лікування не потребують, виражені форми вимагають тиреостатичної терапії (ефективність якої є відстроченою у часі). У найтяжчих випадках (тиреотоксична криза) необхідні інтенсивна терапія, плазмаферез або тиреоїдектомія.