АМІНАЗИН-Здоров'я таблетки по 25мг №20

Призначати внутрішньо після їди. Дози, частота прийому і схеми лікування встановлює лікар індивідуально залежно від показань і стану пацієнта. Дози слід підбирати шляхом збільшення, починаючи з мінімальної. Тривалість лікування – від 3 тижнів до 2-4 місяців і більше.

Для дорослих початкова доза становить 25-75 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми. Далі дозу можна поступово підвищувати до ефективної підтримуючої добової дози, яка зазвичай становить 75-300 мг, розподілена на 3-4 прийоми, але деяким пацієнтам може знадобитися добова доза 1 г.

У хворих літнього віку, при захворюваннях печінки і серцево-судинної системи дозу зменшувати у 2-3 рази.

Затяжна гикавка. Дорослим призначати по 25-50 мг 3-4 рази на добу.

Дітям віком від 5 років призначати ⅓ - ½ дози дорослого; вища добова доза – 75 мг, розподілена на кілька прийомів.

Препарат застосовувати дітям віком від 5 років для лікування аутизму, шизофренії.

Симптоми: невиразність мовлення, хитка хода, брадикардія, утруднене дихання, виражена слабкість, сплутаність свідомості, ослаблення рефлексів, сонливість, судоми, стійка гіпотензія, гіпотермія, тривала депресія, пізніше – токсичний гепатит.

Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту не існує. Не видаляється при гемодіалізі. Для зменшення депресії призначати стимулятори центральної нервової системи (сиднокарб). Неврологічні ускладнення зменшуються або купіруються призначенням протипаркінсонічних засобів (циклодол, тропацин). При колаптоїдних станах рекомендується введення кордіаміну, кофеїну, мезатону.

Після тривалого застосування великих доз препарату (0,5-1,5 г на добу) у поодиноких випадках можуть спостерігатися жовтяниця, прискорення згортання крові, лімфо- та лейкопенія, анемія, агранулоцитоз, пігментація шкіри, помутніння кришталика та рогівки.

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи: при тривалому застосуванні можливі акатизія, психічна індиферентність та інші зміни психіки, запізніла реакція на зовнішні подразнення, нечіткість зору; рідко – дистонічні екстрапірамідні реакції, паркінсонічний синдром, пізня дискінезія, нейролептична депресія, порушення терморегуляції, злоякісний нейролептичний синдром; у поодиноких випадках – судоми, безсоння, збудження.

З боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія, тахікардія; дуже рідко – зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія ST-сегмента, зміни зубців Т і U, аритмія).

З боку травного тракту: рідко – холестатична жовтяниця, диспепсичні явища (нудота, блювання); дуже рідко – сухість у роті, запор.

З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, гематологічні зміни, еозинофілія.

З боку сечовидільної системи: рідко – утруднення сечовипускання; дуже рідко – пріапізм.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла; дуже рідко – галакторея, гіперпролактинемія, гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперхолестеринемія.

Дерматологічні реакції: рідко – пігментація шкіри, фотосенсибілізація.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж, бронхоспазм, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак та інші алергічні реакції.

З боку органів зору: при тривалому застосуванні у високих дозах можливе відкладення хлорпромазину у передніх структурах ока (роговиці і кришталику), що може прискорити процеси природного старіння кришталика.

З боку органів дихання: закладеність носа.

Загальні: окремі повідомлення про раптовий летальний наслідок на тлі прийому препарату.