АРТРОКОЛ розчин для ін'єкцій по 100мг/2мл по 2мл №5
Виробник | РОМФАРМ |
Ознака виробника | Імпортний |
Країна виробника | Румунія |
Бренд | АРТРОКОЛ |
Первинна упаковка | ампула |
Форма випуску | розчин |
Кількість в упаковці | 5 |
Діюча речовина | Кетопрофен |
Можна дорослим | Можна |
Можна дітям | Ні |
Можна вагітним | Ні |
Можна годуючим | Ні |
Можна алергікам | З обережністю |
Можна діабетикам | З обережністю |
Можна водіям | З обережністю |
Спосіб застосування | ін'єкції |
Взаємодія з їжею | Не має значення |
Умови відпуску | За рецептом |
Температура зберігання | не вище 25 С |
Чутливість до світла | Ні |
Фармакотерапевтична група
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТХ M01A Е03.
Спосіб застосування та дози
Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення.
Дозування слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.
Внутрішньом’язове введення.
Лікарський засіб застосовувати у дозі 100 мг (1 ампула) 1–2 рази на добу. Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.
У разі необхідності внутрішньом’язове введення можна доповнити застосуванням пероральних або ректальних форм кетопрофену.
Внутрішньвенне введення.
Лікарський засіб слід вводити у вигляді інфузії лише в умовах стаціонару. Інфузію здійснювати протягом 0,5–1 години, курс лікування при внутрішньовенному введенні – не більше 48 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.
Преривчаста внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену слід розчинити у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводити протягом 0,5–1 години. Максимальна добова доза – 200 мг.
Безперервна внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, розчин глюкози) і вводити протягом 8 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.
Застереження: флакони з розчином для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.
Трамадол та кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворюватися осад.
Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні реакції кетопрофену можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу (див. розділ «Особливості застосування»).
Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів травного тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.
Одночасне застосування з іншими засобами.
Кетопрофен можна застосовувати разом з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну і 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза – 200 мг.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку.
У пацієнтів літнього віку зростає ризик виникнення побічних реакцій кетопрофену. Після 4 тижнів від початку лікування слід здійснювати моніторинг стану пацієнта щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч. Застосування лікарського засобу рекомендується розпочинати з найменшої дози з метою утримання пацієнтів на найнижчій ефективній дозі.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну менше 0,33 мл/с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід зменшити. Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові дозу кетопрофену слід зменшити. Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.
Діти.
Лікарський засіб не застосовувати дітям віком до 18 років.
Передозування
Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, ядуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.
Лікування.
У разі передозування слід негайно провести лікування в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Подальша терапія – симптоматична. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.
Побічні ефекти
Побічні реакції кетопрофену класифікуються наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Побічні реакції зазвичай транзиторні. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.
З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасто – геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія; невідомо – гемолітична анемія.
Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричинити носову кровотечу та утворення гематом.
З боку імунної системи:
рідко – загострення бронхіальної астми; невідомо – бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.
З боку метаболізму та харчування: невідомо – гіпонатріємія, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
З боку психіки:
часто – депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; рідко – делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мовлення, зміна настрою.
З боку нервової системи:
нечасто – головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість; рідко – парестезії; невідомо – асептичний менінгіт, судоми, запаморочення; були окремі повідомлення про випадки псевдопухлини головного мозку.
З боку органів зору:
часто – порушення зору (див. розділ «Особливості застосування»); рідко – розмитий зір, кон’юнктивіт.
З боку органів слуху:
часто – шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи:
часто – набряки; нечасто – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія; невідомо – васкуліт (включаючи лейкоцитопластичний васкуліт).
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до інших НПЗЗ), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); рідко – напади бронхіальної астми.
З боку травного тракту:
дуже часто – диспепсія; часто – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити;
невідомо – коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), мелена, гематемезис, стоматит, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Спостерігалися відчуття дискомфорту у шлунково-кишковому тракті, біль у шлунку, в рідкісних випадках – коліт.
Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.
Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися в 1 % пацієнтів через 3–6 місяців лікування або у 2–4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.
З боку гепатобіліарної системи:
невідомо – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
часто – шкірні висипи, свербіж; нечасто – алопеція, екзема, пурпуроподобні висипи, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; рідко – фоточутливість, фотодерматит; невідомо – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
невідомо – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз; затримка рідини/натрію, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
З боку репродуктивної системи:
нечасто – менометрорагія.
Лабораторні показники:
дуже часто – відхилення від норми рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), підвищення рівня білірубіну у плазмі крові.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення:
нечасто – відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк; невідомо – реакція у місці введення, відома як синдром Ніколау.
Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.
ВІДГУКИ АРТРОКОЛ розчин для ін'єкцій по 100мг/2мл по 2мл №5
Відгуків ще немає