АТОКСІЛ суспензія по 2г №20 у саше

Фармакотерапевтична група. Ентеросорбенти.

Показання для застосування. Гострі кишкові захворювання, що супроводжуються діарейним синдромом (сальмонельоз, харчові токсикоінфекції); у комплексній терапії вірусних гепатитів А і В. Зовнішньо – лікування гнійних ран, трофічних виразок та опіків.

Спосіб застосування та дози. Атоксіл приймають у вигляді суспензії для внутрішнього застосування. Вміст 1-2 пакетів-саше (2-4 г) ретельно розмішують у 50-100 мл (1/4-1/2 склянки) нейтральної негазованої або охолодженої кип’яченої води до утворення однорідної суспензії. Флакон з порошком відкривають, додають нейтральну негазовану або охолоджену кип’ячену воду до мітки 250 мл, перемішують до утворення однорідної суспензії. Добова доза для дорослих і дітей старше 7 років становить 12 г, при необхідності добову дозу можна збільшити до 24 г; для дітей від 1 до 7 років добова доза становить 150-200  мг на 1 кг маси тіла. Добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми. Максимальна разова доза не повинна перевищувати половини добової дози.

Приготовану водну суспензію препарату приймають внутрішньо за годину до їди або прийому лікарських засобів. При гострих кишкових захворюваннях дорослим і дітям старше 7 років лікування доцільно розпочинати з максимальної разової дози − 7 г, препарат приймати 2-3 рази на добу. Якщо хворий не може приймати ентеросорбент самостійно, суспензія Атоксілу вводиться в шлунок через зонд. При гострих кишкових захворюваннях курс лікування становить 3-5 днів. У тяжких випадках термін лікування може бути продовжений до 10-15 днів. Курс лікування вірусних гепатитів залежить від тяжкості перебігу захворювання і становить 7-10 днів.

Зовнішнє застосування. Після очищення рани наносять порошок шаром 3-5 мм та закривають сухою асептичною пов’язкою. Перев’язки роблять через добу до очищення рани.

Побічна дія. Препарат зазвичай добре переноситься. У поодиноких випадках можливе виникнення запору.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до кремнію діоксиду;
• Виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки у стадії загострення;
• Виразки і ерозії кишечнику;
• Непрохідність кишечнику;
• Дитячий вік до 1 року.