БЕРЛІТІОН 600 ОД концентрат для розчину для інфузій 600 ОД (600мг)/24мл по 24мл №5
| Виробник | БЕРЛІН-ХЕМІ АГ |
| Ознака виробника | Імпортний |
| Країна виробника | Італія |
| Бренд | БЕРЛІТІОН |
| Первинна упаковка | ампула |
| Форма випуску | розчин |
| Кількість в упаковці | 5 |
| Діюча речовина | Тіоктова к-та |
| Можна дорослим | Можна |
| Можна дітям | Ні |
| Можна вагітним | По призначенню лікаря |
| Можна годуючим | По призначенню лікаря |
| Можна алергікам | З обережністю |
| Можна діабетикам | Можна |
| Можна водіям | З обережністю |
| Спосіб застосування | крапельниці |
| Взаємодія з їжею | Не має значення |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Температура зберігання | не вище 25 С |
| Чутливість до світла | Так |
Фармакотерапевтична група
Інші засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси, тіоктова кислота.
Код АТХ A16A X01.
Спосіб застосування та дози
Дорослі.
Дози
При інтенсивних парестезіях, спричинених діабетичною полінейропатією, рекомендується внутрішньовенне введення концентрату для розчину для інфузій у дозі від 24 мл (1 ампула препарату берлітіон® 600 ОД) на добу, що відповідає 600 мг тіоктової кислоти на добу.
Спосіб застосування
Після розведення концентрат для розчину для інфузій застосовувати внутрішньовенно протягом 2 – 4 тижнів на початковій стадії лікування. Вміст 1 ампули препарату берлітіон® 600 ОД розводити у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду та вводити внутрішньовенно, тривалість інфузії має становити не менше 30 хвилин. Через чутливість діючої речовини до світла розчин для інфузії готують безпосередньо перед введенням та захищають від дії світла, наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги. Приготовлений розчин для інфузій можна зберігати протягом близько 6 годин за умови захисту від дії світла.
Для подальшої терапії застосовують пероральні форми тіоктової кислоти у дозі 300 – 600 мг на добу.
Педіатрична популяція.
Немає жодних даних.
Основою лікування діабетичної полінейропатії є оптимальна корекція рівня цукру в крові хворого.
Діти
берлітіон® 600 ОД не призначений для лікування дітей та підлітків через відсутність досвіду клінічного застосування.
Передозування
При передозуванні можливі нудота, блювання та головний біль. При випадковому застосуванні або прийомі доз від 10 до 40 г тіоктової кислоти при спробі самогубства у поєднанні з алкоголем спостерігається тяжка інтоксикація, що може мати летальний наслідок. Клінічна картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості, в подальшому спостерігаються напади генералізованих судом і розвиток лактоацидозу. Крім цього, наслідками інтоксикації високими дозами тіоктової кислоти можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ), пригнічення кісткового мозку та мультиорганна недостатність.
Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію тіоктовою кислотою (наприклад > 80 мг/кг маси тіла у дорослих і > 50 мг/кг маси тіла у дітей) показана негайна госпіталізація та проведення заходів відповідно до загальних принципів лікування отруєнь (наприклад індукція блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля тощо). Лікування нападів генералізованих судом, лактоацидозу та інших наслідків інтоксикацій, що загрожують життю хворого, має бути орієнтовано на принципи сучасної інтенсивної терапії та проводитися симптоматично. До цього часу даних про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення тіоктової кислоти немає.
Побічні ефекти
Класифікація частоти виникнення побічних реакцій:
дуже часто: ≥ 1/10;
часто: ≥ 1/100 – < 1/10;
нечасто: ≥ 1/1000 – < 1/100;
рідко: ≥ 1/10000 – < 1/1000;
дуже рідко: < 1/10000;
невідомо: на основі наявних даних визначити частоту неможливо.
З боку системи кровотворення.
В окремих випадках спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, гіпокоагуляція, тромбофлебіт.
Дуже рідко: після внутрішньовенного введення тіоктової кислоти спостерігались геморагічний висип (пурпура), порушення функції тромбоцитів.
З боку імунної системи.
Невідомо: аутоімунний інсуліновий синдром (див. розділ «Особливості застосування»).
Можуть виникати шкірні алергічні реакції у вигляді висипання, кропив’янки, свербежу, екземи, а також системні реакції аж до розвитку шоку.
З боку центральної нервової системи.
Дуже рідко: зміни або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, запаморочення, порушення зору. Після внутрішньовенного введення тіоктової кислоти спостерігались судоми, а також двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.
Невідомо: втрата свідомості, напади.
З боку травного тракту.
В окремих випадках при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, що минали самостійно.
З боку гепатобіліарної системи.
Невідомо: холестатичний гепатит.
Метаболічні порушення.
Дуже рідко: внаслідок поліпшеного засвоєння глюкози може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява симптомів, подібних до симптомів гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.
З боку серцево-судинної системи.
При швидкому внутрішньовенному введенні можливі біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.
Побічні реакції загального характеру та реакції в місці введення.
Часто: після швидкого внутрішньовенного введення можливі підвищення внутрішньочерепного тиску, утруднене дихання, що минають самостійно.
Дуже рідко: у поодиноких випадках повідомлялося про реакції в місці введення та слабкість.
ВІДГУКИ БЕРЛІТІОН 600 ОД концентрат для розчину для інфузій 600 ОД (600мг)/24мл по 24мл №5
Відгуків ще немає