ДЕКАТИЛЕН Оріс спрей для порожнини рота по 1,5мг/мл 30мл

Лікарський засіб Декатилен Оріс не слід застосовувати безпосередньо перед вживанням їжі або напоїв. Перед першим використанням необхідно декілька разів натиснути на голівку розпилювача до появи однорідного струменя. Одне розпилення – 0,17 мл містить 0,255 мг бензидаміну гідрохлориду.

Перед застосуванням необхідно:

1. підняти аплікатор;

2. ввести кінець аплікатора в ротову порожнину і спрямувати на ділянку, яка обробляється. Натиснути на голівку розпилювача пальцем. Під час розпилення пацієнт повинен затримати дихання. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Безперервне лікування не повинне тривати понад 7 днів. Якщо через 3 дні застосування лікарського засобу ефект відсутній або симптоми (біль у горлі та ротовій порожнині) погіршуються, необхідно звернутися до лікаря.

Дозування

Дорослим та дітям віком від 12 років: 4–8 розпилень 2–6 разів на добу (кожні 1,5–3 години).

Дітям (6–12 років): 4 розпилення 2–6 разів на добу (кожні 1,5–3 години).

Діти. Не рекомендується застосовувати лікарський засіб Декатилен Оріс дітям, які не можуть затримувати дихання на час розпилення.

Пацієнти літнього віку. Спеціальних рекомендацій щодо дозування для пацієнтів літнього віку немає. Якщо стоматологом або терапевтом не призначене інше, слід застосовувати дози, показані для дорослих.

Діти. Лікарський засіб можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Не було повідомлень щодо передозування бензидаміном при місцевому застосуванні. При випадковому внутрішньому вживанні великих кількостей бензидаміну (> 300 мг), особливо у дітей, можливе отруєння. Характерними ознаками передозування у випадку внутрішнього прийому є симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (найчастіше це нудота, блювання, біль у животі, подразнення стравоходу) та центральної нервової системи (можливі запаморочення, галюцинації, збудження, судоми, тремор, підвищена пітливість, атаксія, тривожність і дратівливість).

Таке гостре передозування потребує негайного промивання шлунка, корекції порушень водно-електролітного балансу та симптоматичного лікування, адекватної гідратації.

Побічні реакції класифіковані за частотою їхнього виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути встановлена на основі доступних даних).

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко − відчуття печіння у роті, сухість у роті, гіпестезія ротової порожнини; частота невідома − нудота, блювання, набряк та зміна кольору язика, зміна смаку.

З боку імунної системи: частота невідома − реакція гіперчутливості, анафілактична реакція.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: дуже рідко – ларингоспазм, бронхоспазм.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – фоточутливість; дуже рідко − ангіоневротичний набряк; частота невідома − висипання, свербіж, кропив’янка.

З боку нервової системи: частота невідома − запаморочення, головний біль.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження є дуже важливими. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарських засобів. Медичні працівники повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.