ГЛЮКОЗА розчин для інфузій по 50мг/мл по 200мл у склі

діюча речовина: глюкоза;

1 мл розчину містять глюкози моногідрату у перерахуванні на глюкозу безводну 50 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь жовтувата рідина.

Кровозамінники та перфузійні розчини. Код АТХ В05С Х01.

Фармакодинаміка.

Розчин глюкози 5 % ізотонічний щодо плазми крові і при його внутрішньовенному введенні поповнює об’єм циркулюючої крові, при її втраті є джерелом поживного матеріалу, а також сприяє виведенню отрути з організму. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енергозатрат. При внутрішньовенних ін’єкціях активізує метаболічні процеси, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну активність міокарда, розширює судини, збільшує діурез.

Фармакокінетика.  

Після введення швидко розподіляється у тканинах організму. Екскретується нирками.

• Гіпер - та ізотонічна дегідратація;
• у дітей для запобігання порушень водно-електролітного балансу під час оперативних втручань;
• інтоксикація;
• гіпоглікемія;
• як розчинник інших сумісних розчинів лікарських засобів.

Розчин глюкози протипоказаний пацієнтам з:

• гіперглікемією;
• гіперчутливістю до глюкози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці крові. Інсулін сприяє потраплянню глюкози у периферичні тканини. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об'єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Препарат дуже обережно слід застосовувати хворим з внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

З метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми 5 % розчин Глюкози можна комбінувати із введенням ізотонічного розчину хлориду натрію.

При введенні великих доз у разі необхідності призначати інсулін під шкіру з розрахунку

1 ОД на 4-5 г глюкози.

Вміст флакона може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності пляшки або поліетиленового флакона невикористану частину вмісту пляшки або флакона слід викинути.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат може бути застосований за показаннями.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані відсутні через виняткове застосування препарату в умовах стаціонару.

Препарат застосовувати внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до

1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. У разі необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину

(500 мл/годину).

Діти.

Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.

Посилення проявів побічних реакцій.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпотонічної гіпергідратації. У разі передозування препарату призначати симптоматичне лікування та введення препаратів звичайного інсуліну.

Порушення електролітного балансу та загальні реакції організму, які виникають при проведенні масивних інфузій:

• гіпокаліємія;
• гіпофосфатемія;
• гіпомагніємія;
• гіпонатріємія;
• гіперволемія;
• гіперглікемія;
• алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

З боку травного тракту: дуже рідко − нудота центрального походження.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.