ІЗО-Мік спрей сублінгвальний дозований по 1,25мг/дозу по 15мл

Лікарський засіб призначати тільки дорослим. Для розприскування у ротовій порожнині. Доза повинна бути адаптована до індивідуальних особливостей пацієнта.

Для припинення нападу стенокардії або перед фізичним чи емоційним навантаженням, що може спричинити напад, слід упорснути лікарський засіб у ротову порожнину 1–3 рази з інтервалом між упорскуваннями 30 секунд.

Разову дозу (до 3 упорскувань) для припинення нападу стенокардії можна збільшувати лише за рекомендацією лікаря.

При гострому інфаркті міокарда або гострій серцевій недостатності починати з 1–3 упорскувань. У разі відсутності ефекту протягом 5 хвилин можна зробити ще одне впорскування. Якщо і в наступні 10 хвилин поліпшення не спостерігається, можна повторити застосування спрею, ретельно контролюючи артеріальний тиск.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Була описана толерантність (зниження ефективності), а також перехресна толерантність з іншими лікарськими засобами нітратної групи (зниження ефекту у випадку попередньої терапії іншим нітратом). Щоб запобігти зниженню або втраті ефекту, слід уникати частого прийому високих доз.

Перед першим застосуванням лікарського засобу слід декілька разів натиснути на розпилювач, направляючи бризки в повітря, доки не сформується рівномірна хмаринка спрею. Тепер лікарський засіб готовий до застосування.

Якщо після останнього застосування лікарського засобу минуло більше доби, перше розприскування слід зробити у повітря для запобігання застосуванню неповної дози.

При застосуванні флакон слід тримати вертикально, розпилювачем догори.

Флакон піднести впритул до рота і, натиснувши на розпилювач, впорснути розчин до рота таким чином:

– зробити глибокий вдих;

– затримати дихання;

– натискаючи на розпилювач, упорснути розчин до рота (при цьому може виникнути легке печіння на язиці);

– закрити рот і протягом наступних 30 секунд дихати лише через ніс.

Розчин не слід вдихати. Для гарантії бездоганної дії слід натиснути на розпилювач відразу до кінця і відпустити. Час від часу слід перевіряти роботу розпилювача, особливо при тривалому невикористанні.

Діти.

Не застосовувати.

Симптоми:

– Зниження артеріального тиску до рівня систолічного АТ 90 мм рт. ст., ортостатична гіпотензія.

– Блідість.

– Посилене потовиділення.

– Слабке наповнення пульсу.

– Тахікардія.

– Запаморочення.

– Головний біль.

– Слабкість.

– Нудота.

– Блювання.

– Діарея.

– Метгемоглобінемія. Повідомлялося про випадки метгемоглобінемії у пацієнтів, які застосовували інші нітрати. Під час біотрансформації ізосорбіду динітрату вивільнюються нітритні іони, що можуть індукувати метгемоглобінемію та ціаноз з наступним тахіпное, відчуттям тривожності, втратою свідомості та зупинкою серця. Не можна виключити можливості цієї побічної реакції при передозуванні ізосорбіду динітрату.

– Надмірні дози можуть спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску, що іноді призводить до церебральних симптомів.

Лікування:

– припинити застосування лікарського засобу.

Загальні заходи у випадку гіпотензії, спричиненої нітратами:

– надати пацієнтові горизонтального положення з опущеною головою та піднятими вище рівня голови ногами;

– забезпечити надходження кисню;

– збільшити об’єм циркулюючої плазми крові;

– провести специфічну протишокову терапію (пацієнт повинен перебувати у відділенні інтенсивної терапії).

Спеціальні заходи:

– підвищення артеріального тиску, якщо він надто низький;

– додаткове застосування судинозвужувальних засобів, у разі відсутності адекватної реакції на рідинну терапію.

Лікування метгемоглобінемії:

– відновлювальна терапія з вітаміном С, метиленовим синім або толуїдиновим синім;

– застосування кисню (у разі потреби);

– штучна вентиляція легень;

– гемодіаліз (за потреби);

– у разі появи ознак зупинки дихання або кровообігу негайно вжити реанімаційних заходів.

Частоту небажаних ефектів визначено як: дуже часті (понад 10 %), часті (від 1 % до 10 %), нечасті (від 0,1 % до 1 %), поодинокі (від 0,01 % до 0,1 %), рідкісні (менше 0,01 %) та частота невідома (частота не може бути оцінена на основі наявних даних).

При застосуванні лікарського засобу можуть спостерігатися нижченаведені небажані явища.

З боку нервової системи: дуже часті – головний біль (так званий «нітратний» головний біль, який виникає на початку лікування, зазвичай поступово зменшується/ зникає при подальшому прийомі лікарського засобу, але може бути сильним та стійким); часті – запаморочення, сонливість; частота невідома – крововилив у гіпофіз у пацієнтів з недіагностованою пухлиною гіпофіза.

З боку серця: часті – тахікардія; рідкісні – посилення симптомів стенокардії; частота невідома – периферичний набряк (зазвичай у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю).

З боку судинної системи: часті – ортостатична гіпотензія; нечасті – судинний колапс (що інколи супроводжується брадіаритмією, порушенням серцевого ритму і втратою свідомості); частота невідома – гіпотензія.

З боку травної системи: нечасті – нудота; блювання; поодинокі – печія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасті – алергічні шкірні реакції (наприклад, висипання), короткочасна гіперемія обличчя, припливи; рідкісні – судинний набряк, синдром Стівенса – Джонсона; частота невідома – ексфоліативний дерматит, свербіж.

Загальні порушення: часті – астенія (відчуття слабкості), почервоніння язика у місті введення

Можуть виникнути гематологічні побічні ефекти, включаючи метгемоглобінемію; відомий випадок ізосорбіддинітратіндукованої гемолітичної анемії у пацієнта з супутньою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Були описані випадки розвитку толерантності до ізосорбіду динітрату, а також перехресної толерантності до інших нітратів. Тривале застосування високих доз та/або скорочення інтервалу між прийомами може привести до зниження або навіть до втрати терапевтичного ефекту лікарського засобу.

При застосуванні органічних нітратів повідомлялося про тяжкі гіпотензивні реакції, що супроводжувалися нудотою, блюванням, відчуттям неспокою, блідістю та підвищеним потовиділенням.

Застосування лікарського засобу може спричинити тимчасову гіпоксемію через відносний перерозподіл кровотоку в альвеолярні зони з гіповентиляцією. У хворих на ішемічну хворобу серця це може призвести до тимчасової гіпоксії міокарда.