КАЛІЮ Хлорид концентрат для розчину для інфузій по 75мг/мл по 20мл

Режим дозування та терміни застосування встановлює лікар індивідуально відповідно до результатів електрокардіографії і рівня калію в сироватці крові. Як правило, дорослим слід призначати від 0,5 до 2 г калію хлориду на добу. Як розчинник можна використовувати 200–250 мл розчину натрію хлориду 0,9 % або глюкози 5 %. Швидкість введення – 20–30 крапель за 1 хвилину.

Діти.

Дані щодо застосування лікарського засобу дітям відсутні.

Довгий час залишається безсимптомним, поки концентрація калію в сироватці крові не досягне високого рівня (6,5–8 ммоль/л). Проявляється посиленням проявів побічних реакцій. Можливий розвиток гіперкаліємії та гіпергідратації. При цьому у пацієнтів спостерігається м’язова слабкість або тяжкість в ногах, парестезія кінцівок, в’ялий параліч, біль у животі, в’ялість, бліді і холодні шкірні покриви, сплутаність свідомості, периферичний судинний колапс, часте поверхневе дихання, порушення серцевого ритму та провідності, можлива втрата свідомості, підвищення температури тіла, апатія, зниження артеріального тиску та маси тіла, психічні розлади. Вищевказані побічні реакції можуть викликати значне погіршення стану пацієнта.

На електрокардіограмі реєструється підвищення амплітуди зубця Т, депресія сегмента ST, розширення комплексу QRS.

Надзвичайно високий рівень калію в плазмі крові (8–11 ммоль/л) може призвести до летального наслідку через пригнічення серцевої діяльності, розвиток аритмій та зупинку серця.

Всі лікарські засоби, що містять калій, та калійзберігаючі діуретики слід негайно відмінити.

У разі передозування препарату призначати симптоматичне лікування, спрямоване на підтримку життєво важливих функцій. Парентерально вводити 300–500 мл/год 10 % розчин глюкози (з додаванням 10 одиниць звичайного інсуліну на кожні 20 г глюкози) чи розчин натрію гідрокарбонату.

Концентрація калію в плазмі крові вище 6,5 ммоль/л чи серцева аритмія потребує термінової внутрішньовенної ін’єкції 10–20 мл 10 % розчину кальцію глюконату протягом 1–5 хвилин з ЕКГ-контролем.

У разі необхідності проводити гемодіаліз чи перитонеальний діаліз.

При лікуванні передозування необхідно проводити ЕКГ-моніторинг, визначати рівень сечовини, електролітів та креатиніну в плазмі крові, перевіряти вміст калію (при необхідності кожні 2–3 год). За пацієнтами, у яких відсутні симптоми передозування, необхідно спостерігати протягом 6 годин.

Порушення електролітного балансу:

• гіпофосфатемія;
• гіпомагніємія;
• гіперкаліємія;
• гіпонатріємія.

З боку травного тракту:

• диспептичні розлади (нудота, біль у животі).

З боку серцево-судинної системи:

• брадикардія;
• порушення провідності серця, аритмія, екстрасистолія;
• артеріальна гіпотензія;
• зупинка серця.

З боку імунної системи:

• алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипи, ангіоневротичний набряк, шок).

З боку нервової системи: у поодиноких випадках при застосуванні високих доз може виникнути:

• м’язова слабкість;
• парестезія;
• параліч;
• сплутаність свідомості.

Загальні реакції організму:

• гіперволемія;
• ядуха;
• біль у горлі.

Реакції у місці введення:

• біль, почервоніння, флебіти (під час внутрішньовенного введення розчину, що містить
  30 ммоль/л і більше калію).

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити. Терапія – симптоматична.