ЛЕВОТРЕН розчин для інфузій по 5мг/мл по100мл №10 у пакеті

Лікарський засіб Левотрен вводять внутрішньовенно повільно 1–2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також від чутливості до препарату можливого збудника. Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна застосовувати однакову їх дозу.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну > 50 мл/хв, дозування наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

* Тривалість лікування включає внутрішньовенне введення та пероральне лікування. Час переходу від внутрішньовенного до перорального лікування залежить від клінічної ситуації, але зазвичай становить від 2 до 4 днів.

Особливі групи пацієнтів

Для пацієнтів з порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв, дозування наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Пацієнти із порушеннями функції печінки

Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Пацієнти літнього віку

Якщо функція нирок не порушена, немає потреби у корекції дози (див. розділ «Особливості застосування», а саме: «Тендиніт і розрив сухожилля» та «Подовження інтервалу QT»).

Спосіб застосування

Лікарський засіб Левотрен призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення; його призначають 1 або 2 рази на добу. Тривалість інфузії повинна становити не менше 30 хвилин для 250 мг або не менше 60 хвилин для 500 мг левофлоксацину (див. розділ «Особливості застосування»).

Цей лікарський засіб призначений лише для одноразового застосування. Лікарський засіб слід використовувати негайно після перфорації інфузійного порту, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Розчин необхідно візуально оглянути перед застосуванням. Використовувати необхідно тільки прозорий розчин, від жовтого до зеленувато-жовтого кольору, практично вільний від частинок.

Підготовка для внутрішньовенного введення:

• тримати пакет з інфузійним портом вгору;
• відкрутити захисний ковпачок з інфузійного порту;
• ввести голку для препарату в інфузійний порт обертовими рухами;
• розмістити пакет на штативі для інфузійних розчинів.

Під час проведення інфузії захист від світла не потрібен.

Як і всі інші препарати, будь-який невикористаний лікарський засіб слід утилізувати відповідно до місцевих правил.

Змішування з іншими розчинами для інфузій

Левотрен сумісний з такими розчинами для інфузій:

– 0,9 % розчином натрію хлориду;

– 5 % розчином глюкози для ін’єкцій;

– 2,5 % розчином глюкози у розчині Рінгера;

– комбінованими розчинами для парентерального харчування (амінокислоти, глюкоза, електроліти).

Інформація щодо несумісності наведена у розділі «Несумісність».

Діти.

Левофлоксацин протипоказаний для застосування дітям (віком до 18 років), оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Згідно досліджень токсичності на тваринах або клінічних фармакологічних досліджень, проведених з дозами, що перевищують терапевтичні, найважливішими ознаками гострого передозування левофлоксацином є такі симптоми з боку центральної нервової системи (ЦНС), як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, збільшення інтервалу QT.

У постмаркетинговий період спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС, включаючи сплутаність свідомості, судоми, міоклонус, галюцинації та тремор.

У разі передозування необхідно проводити симптоматичне лікування. Потрібно проводити моніторинг ЕКГ через можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, включаючи перитонеальний діаліз і ХАПД, неефективні для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.