ЛІНЕЗОЛІДИН розчин для інфузій по 2мг/мл по 300мл

Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Рекомендації щодо тривалості терапії, які наведено нижче, були застосовані у клінічних дослідженнях. Для деяких видів інфекцій може бути доречна коротша тривалість лікування, але це не було оцінено у клінічних дослідженнях.
Максимальна тривалість лікування – 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду довше ніж 28 днів не були вивчені.
Не потрібне підвищення рекомендованих доз або тривалості лікування у випадках інфекцій, які супроводжуються бактеріємією.
Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Лінезолідину для внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування Лінезолідином для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.
Рекомендації щодо дозування відповідно до показань наведено в таблиці нижче.
Показання
Доза та спосіб застосування
Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)

Пацієнти дитячого віку† (від народження до             11 років)
Дорослі та діти
віком від 12 років

Нозокоміальна пневмонія
10 мг/кг внутрішньовенно або перорально‡ кожні 8 годин
 
600 мг внутрішньовенно або перорально‡ кожні 12 годин
10-14
Негоспітальна пневмонія (зок-рема форми, що супроводжують-ся бактеріємією)



Ускладнені інфекції шкіри та її структур



Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супрово-джуються бактеріємією
10 мг/кг внутрішньовенно
або перорально‡ кожні 8 годин
600 мг внутрішньовенно
або перорально‡ кожні 12 годин
14-28
 
Неускладнені інфекції шкіри та її структур
Діти віком менше
5 років: 10 мг/кг перорально‡ кожні 8 годин.
діти віком
5–11 років: 10 мг/кг перорально‡ кожні 12 годин
Дорослі: 400 мг перорально‡ кожні
12 годин.
Діти віком від
12 років: 600 мг перорально‡ кожні 12 годин
10-14
†Новонароджені віком ‡ Застосовують препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування
Вказівки щодо застосування. Не використовувати упаковки, у яких порушена цілісність.
Внутрішньовенна інфузія здійснюється протягом 30-120 хвилин.
При одночасному введенні препарату Лінезолідин для внутрішньовенних ін’єкцій з іншим лікарським засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.
При використанні однієї внутрішньовенної системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Лінезолідин для внутрішньовенних інфузій слід промити інфузійним розчином, сумісним з Лінезолідином та з іншим препаратом, який вводиться  через цю систему.
Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчин декстрози для ін’єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій.
Основні випадки несумісності
Виникала фізична несумісність, коли лінезолід для внутрішньовенних ін’єкцій вводили через           Y-подібний з’єднувач спільно з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, лінезолід для внутрішньовенних ін’єкцій був хімічно несумісний з цефтріаксоном натрію.
Застосування пацієнтам літнього віку. Немає потреби в корекції дози.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв). Немає потреби в корекції дози. Оскільки приблизно 30 % дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу розпочатого через 3 години після введення препарату, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу. (див. р. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю. Немає потреби в корекції дози. (див. р. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
 
Діти.
Застосовувати з перших днів життя.
У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг двічі на добу.
У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у дітей, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі  препарату в тій самій дозі.