МОНОСАН таблетки по 20мг №30

Препарат застосовувати всередину перед прийомом їжі, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини.

Дозу і кратність прийому встановлює лікар індивідуально. З метою досягнення максимального терапевтичного ефекту рекомендується індивідуальне дозування препарату залежно від стану пацієнта, його реакції на препарат і переносимості.

Розпочинати лікування з низьких доз, які у процесі лікування при необхідності підвищувати. Рекомендована доза – 40 мг 2 рази на добу. У більшості випадків призначати по 20 мг 2 рази на добу або по 40 мг 2 рази на добу вранці та після обіду.

З метою запобігання розвитку толерантності до нітратів (при будь-якому режимі дозування) другу таблетку рекомендується приймати не раніше, ніж через 8 годин після прийому першої.

При лікуванні стенокардії з частими нічними нападами лікарський засіб слід застосовувати вранці та безпосередньо перед сном.

Для визначення індивідуального дозування важливе значення має моніторинг гемодинаміки.

Добова доза, залежно від тяжкості перебігу захворювання, може досягати 120 мг (максимальна добова доза), розподілена на 3 прийоми.

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати дітям.

Симптоми: зниження артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст., блідість, підвищене потовиділення, слабкий пульс, тахікардія, запаморочення при вставанні, головний біль, відчуття жару або озноб, гіперемія, відчуття страху, слабкість, втрата свідомості, вертиго, ортостатична гіпотензія, церебральні симптоми, нудота, блювання, діарея, метгемоглобінемія, судоми, порушення зору, підвищення внутрішньочерепного тиску, ціаноз, диспное, тахіпное, задишка, кома.

Лікування симптоматичне. Припинити застосування препарату. Загальні заходи повинні включати застосування кисню. Спостереження за життєво важливими параметрами в умовах реанімації повинно проводитися протягом мінімум 12 годин після передозування. У разі необхідності потрібно вжити інших симптоматичних заходів. Рекомендовано внутрішньовенне введення фізіологічного розчину та плазми. Якщо прийом препарату відбувся нещодавно, то для його виведення рекомендується промивання шлунка, прийом ентеросорбентів (активоване вугілля). Щодо активованого вугілля, то його приймати всередину протягом години після прийому потенційно токсичної дози препарату. При артеріальній гіпотензії слід покласти пацієнта на горизонтальну поверхню з опущеним узголів’ям (ноги необхідно підняти).

У тяжких випадках вводити допамін та симпатоміметики. При розвитку метгемоглобінемії призначати аскорбінову кислоту 1 г перорально, 1 % метиленовий синій внутрішньовенно, толуїдиновий синій 2–4 мг/кг маси тіла внутрішньовенно, штучну вентиляцію легенів, при необхідності проводити замісне переливання крові. Показаний гемодіаліз.

Нітрати, що використовуються в терапевтичних дозах, безпечні і добре переносяться. Побічні реакції класифікують відповідно до систем органів та частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними).

З боку нервової системи: головний біль (через розширення судин мозкових артерій), який можна полегшити за допомогою анальгетиків; зазвичай цефалея залежить від введеної дози і стихає протягом декількох днів після лікування, тому рекомендується починати з менших доз і збільшувати їх до необхідного рівня через кілька днів; одночасне вживання з алкоголем суттєво збільшує можливість виникнення цефалеї. Неуважність, запаморочення, сонливість та слабкість, рухове занепокоєння, синкопе, також цей ризик значно збільшується при одночасному вживанні алкоголю. Значна ваготонія рідко може призвести до повного блокування серця або асистолізму. Індуковане нітратами синкопе лікують введенням атропіну або підняттям нижніх кінцівок.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна (в т. ч. ортостатична) гіпотензія, колапс із порушенням серцевого ритму та брадикардією, посилення симптомів стенокардії, брадіаритмія, рефлекторна тахікардія, перехідна гіпоксемія з гіпоксії міокарда у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні алергічні реакції (в т. ч. висип, свербіж, ексфоліативний дерматит), дилатація судин шкіри з почервонінням, блідість та підвищення потовиділення.

З боку імунної системи: у пацієнтів з індивідуальною непереносимістю будь-якого компонента лікарського засобу можливі реакції гіперчутливості.

Інші: сухість у роті, приливи, гіперемія обличчя, шум у вухах, астенія.

Спостерігалися випадки виникнення толерантності до препарату, у т. ч. перехресної толерантності до інших органічних нітратів. Щоб запобігти ослабленню ефекту від застосування або повній неефективності лікарського засобу, рекомендується уникати безперервного застосування високих доз протягом тривалого часу.