ПАРАМОЛ розчин для інфузій по 10мг/мл 100мл №1

Парамол, розчин для інфузій 1000 мг/100 мл, застосовують внутрішньовенно.

Дозування залежить від маси тіла пацієнта.

Дозування дорослим, підліткам та дітям з масою тіла більше 33 кг (див. табл. 2).

Таблиця 2

* Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів.

Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити щонайменше 4 години. Курс лікування зазвичай не перевищує 4 інфузій протягом однієї доби.

Мінімальний інтервал між введеннями у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня повинен становити щонайменше 6 годин.

** Максимальна добова доза: максимальна добова доза призначена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол, і повинна бути відповідним чином скоригована у разі застосування таких препаратів.

Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю.

Призначаючи парацетамол пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв), рекомендується збільшити мінімальний інтервал між прийомами до 6 годин.

Пацієнти, які хронічно недоїдають (мають низький запас печінкового глутатіону), у стані дегідратації, з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом: максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г.

УВАГА! З метою уникнення помилок дозування, пов’язаного з невідповідністю між міліграмами (мг) та мілілітрами (мл), необхідно ретельно розраховувати дози при призначенні та введенні препарату ПАРАМОЛ розчин для інфузій. Така невідповідність може спричинити випадкове передозування та навіть летальний наслідок. При виписуванні рецептів слід вказувати загальну дозу і в мг, і  в мл.

Розчин парацетамолу вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15 хвилин.

Засіб слід застосувати негайно після відкриття упаковки.

Будь-яку кількість невикористаного розчину для інфузій слід знищити.

Не використовувати, якщо герметичність порушена або вміст контейнера непрозорий.

Діти.

ПАРАМОЛ, розчин для інфузій, застосовують для дітей з масою тіла більше 33 кг.

Не застосовують недоношеним новонародженим.

Ризик ураження печінки (включаючи фульмінантний гепатит, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, печінкову недостатність) зростає в осіб літнього віку, маленьких дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, у випадках хронічного алкоголізму, у пацієнтів із хронічним недоїданням та в осіб зі зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може бути летальним.

Симптоми зазвичай проявляються протягом перших 24 годин і включають нудоту, блювання, анорексію, блідість, біль у животі. Передозування у дорослих може бути при одноразовому введенні у дозі 7,5 г та більше, у дітей – у дозі 140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та смерті пацієнта. Протягом 12−48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну.

Клінічні симптоми ушкодження печінки проявляються через дві доби та досягають максимуму на 4−6 добу.

Невідкладні заходи:

• негайна госпіталізація;
• якнайшвидше, до початку лікування, визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові після передозування;
• внутрішньовенне або пероральне застосування антидоту N-ацетилцистеїну (НАЦ), по можливості не пізніше ніж через 10 годин після передозування. НАЦ можна застосовувати і пізніше, ніж через 10 годин після передозування, однак у цьому випадку лікування буде більш тривалим;
• симптоматичне лікування.
• Перед початком лікування необхідно провести печінкові проби та повторювати їх кожні 24 години. У більшості випадків рівні печінкових трансаміназ повертаються до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих випадках може бути потрібна трансплантація печінки.