ПЕНІЦИЛІН G Натрієва сіль Сандоз порошок для розчину для ін'єкцій по 1 млн МО №100 у флаконах

Фармакотерапевтична група

Бета-лактамні антибіотики. Пеніциліни, чутливі до дії бета-лактамаз. Код ATX J01C E01.

Показання

Інфекційні захворювання, викликані пеніцилінчутливими мікроорганізмами: сепсис, ранові інфекції та інфекції шкіри, дифтерія (на додаток до антитоксину), пневмонія, емпієма, еризипелоїд, перикардит, бактеріальний ендокардит, медіастеніт, медіастеніт літ, інфекцій інфекціях: сибірка; інфекції, спричинені клостридіями, включаючи правець, листеріоз, пастерельоз; лихоманку, викликану укусами щурів; фузоспірохетоз, актиномікоз; лікування ускладнень, викликаних гонореєю та сифілісом, бореліоз Лайма після першої стадії захворювання.

Протипоказання Пеніциліну G натрієвої солі Сандоз

Гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів та цефалоспоринів) слід брати до уваги можливість перехресної алергії. Новонароджені, матері яких мають підвищену чутливість до антибіотиків групи пеніцилінів. Епілепсія (при інтралюмбальному введенні). Тяжкі алергічні реакції та бронхіальна астма в анамнезі.

Спосіб застосування та дози Пеніцилін G натрієва сіль Сандоз

Перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості та провести попередню внутрішньошкірну пробу на його переносимість.

Для приготування розчину використовують лише воду для ін'єкцій.

Для недоношених та новонароджених (до 2-х тижнів) інтервал дози має бути не менше 12 годин.

Дозування у разі порушення функції нирок

У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок разові дози та інтервали між ними мають бути встановлені згідно з показниками кліренсу креатиніну.

Дорослі та підлітки

Кліренс креатиніну, мл/хв 100-60 50-40 30-10 <10
Креатинін сироватки крові, мг % 0,8-1,5 1,5-2 2-8 15

Немовлята молодше 1 місяця та діти до 12 років

Якщо функцію нирок порушено від помірного до серйозного ступеня (швидкість клубочкової фільтрації = 10-50 мл/хв/1,73 м 2 ), нормальну дозу слід вводити кожні 8-12 годин. У дуже тяжких випадках порушення функції нирок або ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації

Недоношені та новонароджені діти (до 4-х тижнів)

Не застосовувати для недоношених та новонароджених з порушенням функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Зниження дози не потрібне, якщо ниркова функція не порушена.

Спеціальні рекомендації щодо дозування:

• при стрептококових інфекціях з метою запобігання ускладненням слід застосовувати препарат не менше 10 днів;
• бактеріальний ендокардит: дорослим призначати 10-80 млн МО/добу внутрішньовенно в комбінації з аміноглікозидами;
• менінгіт: добові дози не повинні перевищувати 20-30 млн. МО для дорослих і 12 млн. МО для дітей, щоб запобігти судомам та реакціям Яриша-Герксгеймера. При тяжких клінічних станах першу дозу слід розтягнути у часі, починаючи з індивідуально призначеної разової дози, та вводити повільно, уважно спостерігаючи за пацієнтом;
• отруєння блідою поганкою: нормальна доза 0,5-10 млн МО/кг/сут;
• бореліоз Лайма: 20-30 млн МО/добу внутрішньовенно дорослим і 0,5 млн МО/кг/добу внутрішньовенно дітям, розподіленим на 2-3 дози, протягом 14 днів.

Препарат також можна застосовувати:

• внутрішньоплеврально в дозах до 0,2 млн МО (5000 МО/мл розчинника);
• внутрішньосуглобово в дозах до 0,1 млн МО (25 000 МО/мл розчинника);
• інтралюмбально у дозах не більше 10 000-20 000 МО для дорослих та 8 000 МО для дітей 6-12 років, 5 000 МО для дітей 1-6 років та 2 500 МО новонародженим (1-23 місяці).

Стерильний розчин (концентрація не вище 1000 МО/мл розчинника) підігріти до температури тіла та повільно вводити (1 мл/хв) після видалення відповідної кількості спинномозкової рідини. При інтралюмбальному введенні доза препарату є доповненням до системного лікування, тому загальну добову дозу бензилпеніциліну для системного введення (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) необхідно відповідно зменшити.

Спосіб застосування препарату

Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) у вигляді ін'єкцій або короткочасних інфузій та внутрішньом'язово (в/м).

Для приготування розчину для внутрішньовенних ін'єкцій розчинити в 10 мл води для ін'єкцій не більше 10 млн МО бензилпеніциліну.

При внутрішньом'язовому введенні загальний об'єм рідини не повинен перевищувати 5 мл на одне місце ін'єкції. При повторних ін'єкціях препарату слід змінювати. Вищі дози вводити внутрішньовенно краплинно. Діти можуть виникнути важкі місцеві реакції при внутрішньом'язовому введенні, тому бажано використовувати внутрішньовенний спосіб введення.

Для приготування інфузійного розчину 10-20 млн МО бензилпеніциліну розчинити відповідно у 100 або 200 мл води для ін'єкцій; при зазначених співвідношеннях одержують розчин, близький до ізотонічного.

Не рекомендується використовувати розчин Рінгера, лактат або інші розчини, що містять натрій, щоб запобігти розвитку електролітного дисбалансу. Інфузію проводити протягом 15-30 хвилин.

Увага: церебральні напади можуть виникнути при швидкому введенні.
Звичайна тривалість лікування становить 10 – 14 днів більшість показаний. Однак тривалість лікування повинна бути скоригована відповідно до тяжкості інфекції, чутливості збудника, клінічного та бактеріологічного статусу пацієнта. Лікування слід продовжувати протягом 2-3 днів після зникнення основних ознак захворювання.

Діти

Призначати дітям від народження. З особливою обережністю слід застосовувати дітям до 2 років.