ПОМПЕЗО ліофілізат для розчину для ін`єкцій по 40мг №1
| Виробник | МЕФАР ІЛАЧ САН. А.Ш. |
| Ознака виробника | Імпортний |
| Країна виробника | Туреччина |
| Бренд | ПОМПЕЗО |
| Первинна упаковка | флакон |
| Форма випуску | ліофілізат |
| Кількість в упаковці | 1 |
| Діюча речовина | Езомепразол |
| Можна дорослим | Можна |
| Можна дітям | з 1 року |
| Можна вагітним | По призначенню лікаря |
| Можна годуючим | Ні |
| Можна алергікам | З обережністю |
| Можна діабетикам | З обережністю |
| Можна водіям | З обережністю |
| Спосіб застосування | ін'єкції |
| Взаємодія з їжею | Не має значення |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Температура зберігання | не вище 25 С |
| Чутливість до світла | Так |
Фармакотерапевтична група
Лікарські засоби, що застосовуються при розладах кислотності. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ A02B C05.
Показання
Дорослі
- Антисекреторна терапія у разі, коли неможливо застосувати пероральний шлях введення, наприклад:
- ГЕРХ у пацієнтів з езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу;
- лікування виразок шлунка, пов’язаних із терапією нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ);
- попередження виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язаних із терапією НПЗЗ, у пацієнтів, які входять до групи ризику.
- профілактика повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопічного лікування гострої кровотечі внаслідок виразки шлунка або дванадцятипалої кишки.
Діти віком від 1 до 18 років
- Антисекреторна терапія у разі, коли неможливо застосувати пероральний шлях введення, наприклад:
- ГЕРХ у пацієнтів з ерозивним рефлюксним езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших заміщених бензимідазолів або до інших компонентів лікарського засобу.
- Одночасне застосування з атазанавіром, нелфінавіром (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Спосіб застосування та дози
Дорослі.
Дозування.
Антисекреторна терапія у разі, коли неможливо застосувати езомепразол перорально Пацієнтам, які не можуть приймати езомепразол перорально, можна вводити лікарський засіб парентерально у дозі 20–40 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів із рефлюксним езофагітом рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів, які одержують симптоматичне лікування рефлюксної хвороби, доза становить 20 мг 1 раз на добу.
При лікуванні виразок шлунка, зумовлених застосуванням НПЗЗ, звичайна доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Для запобігання виразкам шлунка та дванадцятипалої кишки, зумовленим терапією НПЗЗ, пацієнтам групи ризику доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Зазвичай лікування езомепразолом для внутрішньовенного введення короткотривале, пацієнтів слід переводити на його пероральне застосування якомога швидше.
Профілактика повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопічного лікування гострої кровотечі внаслідок виразки шлунка або дванадцятипалої кишки
Після терапевтичної ендоскопії гострої кровотечі виразок шлунка або дванадцятипалої кишки вводити 80 мг лікарського засобу у вигляді болюсної інфузії тривалістю 30 хвилин, після чого продовжувати введення лікарського засобу у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 8 мг/годину впродовж 3 діб (72 години).
Після парентерального лікування терапію слід продовжити за допомогою пероральних засобів, що пригнічують кислотну секрецію.
Спосіб застосування.
Інструкції з приготування відновленого розчину наведені у даному розділі нижче («Інструкції із застосування, використання та утилізації (у відповідних випадках)»).
Ін’єкції.
Доза 40 мг:
5 мл відновленого розчину (8 мг/мл) вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини.
Доза 20 мг:
2,5 мл або половину відновленого розчину (8 мг/мл) вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористаний розчин утилізувати.
Інфузії.
Доза 40 мг:
відновлений розчин вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 10–30 хвилин.
Доза 20 мг:
половину відновленого розчину вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю
10–30 хвилин. Невикористаний розчин утилізувати.
Доза 80 мг:
відновлений розчин вводити у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин.
Доза 8 мг/годину:
відновлений розчин вводити у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 71,5 години (розрахована швидкість інфузії – 8 мг/годину; термін придатності відновленого розчину вказаний у розділі «Термін придатності»).
Пацієнти особливих груп
Пацієнти із порушеннями функції нирок
Для пацієнтів із порушеннями функції нирок корекція дози лікарського засобу не потрібна. Оскільки досвід застосування езомепразолу пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю обмежений, таким пацієнтам лікарський засіб слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з порушеннями функції печінки
ГЕРХ: пацієнтам із легкими або помірними порушеннями функції печінки корекція дози лікарського засобу не потрібна. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати максимальну дозу 20 мг (див. розділ «Фармакокінетика»).
Виразки, що кровоточать: пацієнтам із легкими або помірними порушеннями функції печінки корекція дози лікарського засобу не потрібна; пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки після введення початкової болюсної дози лікарського засобу 80 мг подальше введення лікарського засобу у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 4 мг/годину протягом 71,5 години може бути достатнім (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку
Корекція дози лікарського засобу не потрібна.
Діти віком 1-18 років
Дозування.
Як засіб для пригнічення шлункової секреції у разі, коли неможливо застосувати езомепразол перорально
Пацієнтам, які не можуть приймати лікарський засіб перорально, у рамках періоду повного лікування ГЕРХ можна вводити лікарський засіб парентерально 1 раз на добу (дози вказані у таблиці нижче).
Зазвичай лікування за допомогою лікарського засобу для внутрішньовенного введення повинно тривати недовго, пацієнтів слід переводити на пероральний прийом езомепразолу якомога швидше.
Рекомендовані дози езомепразолу для внутрішньовенного введення
Вікова група | Лікування ерозивного рефлюксного езофагіту | Симптоматичне лікування ГЕРХ |
1-11 років | Маса тіла <20 кг: 10 мг 1 раз на добу Маса тіла ≥20 кг: 10 або 20 мг 1 раз на добу | 10 мг 1 раз на добу |
12-18 років | 40 мг 1 раз на добу | 20 мг 1 раз на добу |
Спосіб застосування.
Інструкції з приготування відновленого розчину наведені у даному розділі нижче («Інструкції із застосування, використання та утилізації (у відповідних випадках)»).
Ін’єкції.
Доза 40 мг:
5 мл відновленого розчину (8 мг/мл) вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини.
Доза 20 мг:
2,5 мл або половину відновленого розчину (8 мг/мл) вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористаний розчин утилізувати.
Доза 10 мг:
1,25 мл відновленого розчину (8 мг/мл) вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю щонайменше 3 хвилини. Невикористаний розчин утилізувати.
Інфузії.
Доза 40 мг:
відновлений розчин вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 10–30 хвилин.
Доза 20 мг:
половину відновленого розчину вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 10-30 хвилин. Невикористаний розчин утилізувати.
Доза 10 мг:
чверть відновленого розчину вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю
10-30 хвилин. Невикористаний розчин утилізувати.
Інструкції з застосування, використання та утилізації (у відповідних випадках).
Перед застосуванням відновлений розчин слід візуально оглянути на наявність часток та зміни забарвлення. Слід використовувати лише прозорий розчин. Розчин призначений лише для одноразового застосування.
Якщо весь відновлений вміст флакона не потрібен, невикористаний розчин слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Розчин для ін’єкцій по 40 мг.
Готувати розчин для ін’єкції (8 мг/мл), додаючи 5 мл 0,9 % натрію хлориду для внутрішньовенного застосування до флакона езомепразолу 40 мг.
Відновлений розчин для ін’єкцій прозорий та безбарвний або трохи жовтуватого кольору.
Розчин для інфузій по 40 мг.
Готувати розчин для інфузій, розчиняючи вміст одного флакона езомепразолу 40 мг у 100 мл 0,9 % хлориду натрію для внутрішньовенного застосування.
Розчин для інфузій по 80 мг.
Готувати розчин для інфузій, розчиняючи вміст двох флаконів езомепразолу по 40 мг у 100 мл 0,9 % хлориду натрію для внутрішньовенного застосування.
Відновлений розчин для інфузій прозорий та безбарвний або трохи жовтуватого кольору.
Діти.
Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 1 року як засіб для антисекреторної терапії у разі, коли пероральний прийом езомепразолу неможливий.
Передозування
На даний час дані щодо навмисного передозування дуже обмежені. Симптоми, описані при прийомі езомепразолу в дозі 280 мг, включали симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та слабкість. Разовий пероральний прийом 80 мг езомепразолу та внутрішньовенне введення 308 мг езомепразолу протягом 24 годин наслідків не спричиняли. Специфічний антидот невідомий. Езомепразол значною мірою зв’язується з білками плазми крові, тому його виведення за допомогою діалізу незначне. У разі передозування слід проводити симптоматичне та загальне підтримувальне лікування.
ВІДГУКИ ПОМПЕЗО ліофілізат для розчину для ін`єкцій по 40мг №1
Відгуків ще немає