ТЕНЗОКАРД капсули з модифікованим вивільненням по 10мг/1,5мг №30

Лікарський засіб ТЕНЗОКАРД призначений для перорального застосування.

Рекомендована доза лікарського засобу – 1 капсула на добу одноразово, бажано вранці перед їжею. Капсулу ковтають цілою, запиваючи водою. Максимальна добова доза – 1 капсула (10 мг/1,5 мг).

Застосування фіксованої комбінації не передбачене для ініціації терапії.

За необхідності зміни дозування слід провести індивідуальне титрування кожного з компонентів комбінації.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції нирок (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

При порушенні функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступенів тяжкості коригування рекомендованої дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»)

Пацієнтам літнього віку лікарський засіб ТЕНЗОКАРД слід застосовувати з урахуванням функції нирок.

Пацієнти з порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)

При тяжких порушеннях функції печінки лікування препаратом протипоказане. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та помірного ступенів тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені, тому дозу слід підбирати з обережністю та розпочинати лікування з найнижчої дози (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).

Діти.

Безпека та ефективність застосування комбінації амлодипін/індапамід дітям не вивчалися. Дані відсутні.

Інформація щодо передозування комбінацією амлодипін/індапамід у людини відсутня.

Передозування при застосуванні індапаміду

Симптоми

При застосуванні індапаміду в дозах до 40 мг, що у 27 разів перевищує терапевтичну дозу, токсичного впливу не виявлено. Симптоми гострого отруєння здебільшого проявляються у вигляді порушень водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, вертиго, сонливості, сплутаності свідомості, поліурії або олігурії, що може призвести до анурії (внаслідок гіповолемії).

Лікування

Заходи першої допомоги включають швидке виведення прийнятої речовини шляхом промивання шлунка та/або застосування активованого вугілля з наступною нормалізацією водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Передозування при застосуванні амлодипіну

Дані щодо свідомого передозування людини є обмеженими.

Симптоми

З наявних даних можна припустити, що застосування дуже великих доз може асоціюватися з надмірною периферичною вазодилатацією та ймовірним виникненням рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену, можливо, тривалу системну гіпотензію, що призводила до шоку з летальним наслідком. Рідко повідомлялося про розвиток некардіогенного набряку легенів, як наслідок передозування амлодипіну, який може розвиватися відтерміновано (через 24–48 годин після прийому) і потребувати штучної вентиляції легень. Провокуючими факторами можуть бути ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду.

Лікування

Клінічно значима гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіном, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, включаючи частий моніторинг функції серця та респіраторної функції, надання пацієнту горизонтального положення з підняттям нижніх кінцівок, а також контроль ОЦК і сечовиділення. Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та артеріального тиску у разі відсутності протипоказань до застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату, ймовірно, допоможе в усуненні наслідків блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля впродовж 2 годин після застосування амлодипіну у дозі 10 мг знижує швидкість абсорбції останнього. Оскільки амлодипін має високий рівень зв’язування з білками, проведення гемодіалізу, ймовірно, не дасть результату.