ТРАЗОДОН МС таблетки 100мг №30

Препарат застосовують перорально, запиваючи водою. Таблетку дозуванням 100 мг з трьома паралельними рисками для поділу можна розділити на чотири рівні частини.

Зменшення побічних ефектів (підвищення резорбції та зниження пікової концентрації в плазмі) можна досягти, якщо приймати тразодону гідрохлорид після їжі.

Дорослі: Залежно від тяжкості, лікування слід розпочинати з одноразової вечірньої дози від 75 до 150 мг на добу, потім можна підвищувати до 200 мг чи 300 мг на добу, відповідно, наприкінці першого тижня. Для пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, дозу можна підвищити до 600 мг на добу, яку слід розділяти на кілька прийомів.

Пацієнти літнього віку: дуже літнім або ослабленим пацієнтам початкову рекомендовану дозу зменшують до 100 мг на добу, приймають розділену на кілька прийомів або як одноразову дозу ввечері перед сном (див. розділ «Особливості застосування»). Дозу можна поступово підвищувати під контролем залежно від клінічного ефекту та переносимості. Взагалі, у цих пацієнтів слід уникати застосування одноразових доз понад 100 мг. Рідко виникає потреба у прийнятті дози понад 300 мг на добу.

Діти: недостатньо даних щодо безпеки застосування, щоб рекомендувати застосування тразодону дітям віком до 18 років.

Печінкові порушення: тразодон активно метаболізується в печінці (див. розділ «Фармакологічні властивості») та був пов’язаний із гепатотоксичністю (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Тому препарат необхідно призначати з обережністю пацієнтам із печінковими порушеннями, особливо у випадках серйозних порушень. Може бути рекомендований періодичний контроль функції печінки.

Ниркові порушення: зазвичай немає необхідності в коригуванні дози, але необхідно призначати з обережністю пацієнтам із серйозними порушеннями функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакологічні властивості»).

Діти. Не застосовувати дітям.

Симптоми. Найчастіше при передозуванні спостерігається сонливість, запаморочення, нудота та блювання. У складних випадках виникали кома, тахікардія, артеріальна гіпотензія, гіпонатріємія, судоми та дихальна недостатність. Симптоматика з боку серця може включати брадикардію, подовження інтервалу QT та поліморфну шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Симптоми можуть з’явитися протягом 24 годин після передозування або пізніше. Одночасне передозування тразодоном та іншими антидепресантами може викликати серотоніновий синдром.

Лікування передозування. Специфічного антидоту не існує. Дорослим, які прийняли більше 1 г тразодону, або дітям, які прийняли більше 150 мг тразодону, слід дати активоване вугілля протягом 1 години після виявлення передозування. В інших випадках у дорослих може бути доцільним виконання промивання шлунка протягом 1 години після прийому доз, потенційно небезпечних для життя. Необхідний нагляд за станом пацієнта протягом щонайменше 6 годин після прийому препарату (або 12 годин у разі прийому препарату з уповільненим вивільненням). Слід контролювати дані артеріального тиску, пульсу та дані Шкали коми Глазго (ШКГ). У випадку зниження кількості балів за шкалою ШКГ слід контролювати насиченість крові киснем. У симптомних пацієнтів необхідне моніторування серцевої діяльності.

При появі окремих короткочасних судом лікування не потрібне. При частих або тривалих судомах призначати внутрішньовенно діазепам (0,1-0,3 мг/кг маси тіла) або лоразепам (4 мг дорослим та 0,05 мг/кг дітям). Якщо ці заходи не забезпечують контроль судом, може бути доцільним застосування внутрішньовенної інфузії фенітоїну. У разі необхідності пацієнтові дати кисень та коригувати кислотно-лужний баланс і метаболічні розлади.

У випадку артеріальної гіпотензії та надмірного седативного ефекту застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Якщо тяжка артеріальна гіпотензія персистує, слід зважити доцільність застосування інотропних засобів, наприклад допаміну або добутаміну.