АЦЕТАЛ С порошок для орального раствора 200 мг/3 г в пакетах № 10

Дорослим: 400–600 мг на добу, розподілені на 1–3 прийоми залежно від клінічних умов.

Дітям:

віком 2–6 років: 200–400 мг на добу, розподілені на 1–3 прийоми;

віком 6–14 років: 400–600 мг на добу, розподілені на 1–3 прийоми;

віком від 14 років – дози як для дорослих.

Вміст пакета розчинити у ½ склянки води, соку або холодного чаю безпосередньо перед прийомом.

Тривалість курсу лікування лікар визначає індивідуально залежно від характеру захворювання (гостре або хронічне).

Передозування парацетамолом. У перші 10 годин після застосування токсичної речовини слід якнайшвидше вводити лікарський засіб з розрахунку 140 мг/кг, далі – з розрахунку 70 мг/кг кожні 4 години і впродовж 1–3 днів.

Препарат необхідно застосувати без зволікання, одразу ж після приготування розчину.

Діти.

Порошок по 100 мг або 200 мг: застосовувати дітям віком від 2 років.

Порошок по 600 мг: застосовувати дітям віком від 14 років.

Немає даних про випадки передозування лікарських форм АЦ, призначених для застосування всередину.

При застосуванні 11,6 г АЦ на добу впродовж 3 місяців серйозні побічні ефекти не виникали.

АЦ при застосуванні у дозах 500 мг/кг/добу не спричиняє ознак та симптомів передозування.

Клінічний досвід внутрішньовенного введення АЦ при передозуванні парацетамолу отриманий у людей при застосуванні максимальних добових доз до 30 г АЦ.

Симптоми. Передозування може проявлятися шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання і діарея. Для дітей є ризик гіперсекреції.

Лікування. Специфічного антидоту при отруєнні АЦ немає, терапія симптоматична.

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію : дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 – < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 – < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000 – < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).

З боку імунної системи.

Нечасті: реакції підвищеної чутливості.

Рідкісні: анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи.

Частота невідома: анемія.

З боку нервової системи.

Нечасті: головний біль.

З боку органів слуху та лабіринту.

Нечасті: дзвін у вухах.

З боку серця.

Нечасті: тахікардія.

З боку судин.

Поодинокі: геморагії.

З органів грудної клітки та середостіння.

Поодинокі: бронхоспазм, диспное.

З боку дихальної системи.

Рідкісні: ринорея.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Нечасті: стоматит, абдомінальний біль, блювання, нудота та діарея.

Рідкісні: диспепсія.

Частота невідома: неприємний запах із рота.

З боку шкіри і підшкірних тканин.

Нечасті: кропив’янка, висипання, набряк Квінке, свербіж.

Частота невідома: екзема.

Загальні розлади та порушення у місці введення.

Нечасті: гіпертермія.

Частота невідома: набряк обличчя.

Дослідження.

Нечасті: зниження артеріального тиску.

У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом АЦ повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла). У більшості цих випадків як мінімум ще один лікарський засіб з більшою ймовірністю міг бути причиною появи шкірно-слизового синдрому.

Тому при появі будь-яких уражень шкіри або слизових оболонок потрібно звернутися до лікаря і негайно припинити прийом АЦ.

Крім цього, дуже рідко повідомлялося про випадки кровотечі під час застосування АЦ, інколи через реакції підвищеної чутливості.

Відмічались випадки зниження агрегації тромбоцитів, але клінічне значення цього не визначено.