ЭКСОПОН раствор для инфузий по 10мг/мл по 100мл №12 в контейнере

Лікарський засіб ЕКСОПОН застосовувати внутрішньовенно.

Флакон по 100 мл призначений для дорослих та дітей з масою тіла більше 33 кг.

Дозування:

Дозування залежить від маси тіла пацієнта (дивись таблицю нижче).

Таблиця 1

*Максимальна добова доза: максимальна добова доза призначена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол, і має бути відповідним чином скоригована у разі прийому таких лікарських засобів.

** Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів.

Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити не менше 4 години. Курс лікування зазвичай не перевищує 4 інфузій протягом 24 годин.

Мінімальний інтервал між прийомами у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня має становити щонайменше 6 годин.

Пацієнти особливих груп.

Пацієнти з нирковою недостатністю тяжкого ступеня

Призначаючи парацетамол пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв), рекомендується збільшити мінімальний інтервал між прийомами до 6 годин.

Пацієнти з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, пацієнти, які хронічно недоїдають (низькі запаси печінкового глутатіону), пацієнти з дегідратацією.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г.

Спосіб застосування

Будьте обережні при призначенні та застосуванні лікарського засобу ЕКСОПОН, щоб уникнути помилок дозування через невідповідність між міліграмами (мг) та мілілітрами (мл), які можуть призвести до випадкового передозування і навіть до летального наслідку. Необхідно ретельно розраховувати дози при призначенні та введенні лікарського засобу. При оформленні рецептів вказуйте загальну дозу в мг, так і загальну дозу в об’ємі.

Розчин парацетамолу вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15 хвилин.

Інформація для флакону ємністю 100 мл:

Необхідний об’єм препарату слід набирати з флакону за допомогою голки 0,8 мм, тримаючи флакон вертикально необхідно проколоти пробку в спеціально вказаному місці.

Щодо усіх розчинів для інфузії у скляних флаконах, слід пам’ятати про необхідність моніторингу процедури, особливо при завершенні інфузії, незалежно від способу введення. Моніторинг при завершенні інфузії слід використовувати, зокрема, при центральному внутрішньовенному введенні з метою уникнення повітряної емболії.

Діти.

Не застосовувати дітям з масою тіла менше 33 кг.

Симптоми. Існує ризик ураження печінки (включаючи фульмінантний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо в осіб літнього віку, маленьких дітей, пацієнтів із захворюванням печінки, у випадках хронічного алкоголізму, у пацієнтів із хронічним недоїданням та в осіб зі зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може бути летальним.

Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.

Передозування у дорослих може бути при одноразовому введенні в дозі від 7,5 г, у дітей – у дозі 140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та летального наслідку пацієнта. Протягом 12−48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну.

Клінічні симптоми ураження печінки проявляються через 2 доби та досягають максимуму через 4−6 днів. Дози, що перевищують 20‑25 г, потенційно летальні.

Лікування. Невідкладні заходи:

• негайна госпіталізація;
• визначення концентрації парацетамолу у плазмі крові якомога швидше після передозування до початку лікування;
• внутрішньовенне або пероральне застосування антидоту, N-ацетилцистеїну (NAC), у разі можливості не пізніше ніж через 10 годин після передозування. NAC можна застосовувати і пізніше, ніж через 10 годин після передозування, однак лікування має тривати довше;
• симптоматичне лікування.

Перед початком лікування необхідно провести печінкові тести та повторювати їх кожні 24 години. У більшості випадків рівень печінкових трансаміназ повертається до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих випадках може бути потрібна трансплантація печінки.