ЭТОКСИСКЛЕРОЛ раствор для инъекций 1% по 20мг/2мл по 2мл №5

Концентрацію препарату підбирають залежно від діаметру вени та індивідуального стану пацієнта.

Необхідно застосовувати мінімальну можливу концентрацію препарату.

Дозування (разові та добові дози).

Не можна перевищувати дозу лауромакроголу 400 з розрахунку 2 мг/кг маси тіла на добу.

Наприклад, пацієнту з масою тіла 70 кг максимально можна застосовувати дозу 140 мг (за винятком дозування у разі геморою).

140 мг лауромакроголу 400 містить:

Етоксисклерол 0,5 %: 28 мл розчину для ін’єкцій;

Етоксисклерол 1 %: 14 мл розчину для ін’єкцій;

Етоксисклерол 3 %: 4,6 мл розчину для ін’єкцій.

За бажанням можна вводити препарат у вигляді піни.

Для приготування стандартизованої однорідної в’язкої піни див. інструкцію для індивідуальних систем.

При застосуванні препарату у вигляді піни не слід перевищувати дозу 10 мл піни на сеанс та на день, незалежно від маси тіла пацієнта.

Обширний варикоз необхідно лікувати за декілька сеансів.

Для пацієнтів з варикозом, схильних до реакцій гіперчутливості, при першому сеансі лікування застосовують лише одну ін’єкцію. Залежно від результатів лікування та розміру зони поширення облітерації при наступному сеансі лікування можна робити кілька ін’єкцій, не перевищуючи максимальну дозу.

Склеротерапія судинних сіток: залежно від розмірів варикозних вузлів призначають по

0,1–0,2 мл Етоксисклеролу 0,5 % внутрішньосудинно.

Склеротерапія варикозу гілок центральної вени: залежно від розмірів варикозних вузлів призначають по 0,1–0,2 мл Етоксисклеролу 1 % внутрішньосудинно.

Склеротерапія ретикулярного варикозу:  залежно від розмірів варикозних вузлів призначають по 0,1–0,3 мл Етоксисклеролу 1 % внутрішньосудинно.

Склеротерапія малих варикозних вузлів: залежно від розмірів варикозних вузлів призначають по 0,1–0,3 мл Етоксисклеролу 1 % у вигляді розчину внутрішньосудинно.

При застосуванні Етоксисклеролу 1 % у вигляді піни, наприклад, для лікування варикозу колатеральних вен призначають до 4 мл препарату (максимально – 6 мл) на ін’єкцію. Для лікування перфорантних вен призначають до 2 мл препарату (максимально – 4 мл) на ін’єкцію. При цьому не слід перевищувати максимальну добову дозу.

Склеротерапія середніх варикозних вузлів: залежно від розмірів варикозних вузлів, при першому застосуванні призначають по 0,5–1 мл Етоксисклеролу 3 % у вигляді розчину внутрішньосудинно. Залежно від перебігу та розмірів варикозних вузлів вводять до 2 мл розчину у наступних сеансах, не перевищуючи максимальну добову дозу.

Етоксисклерол 3 % у вигляді піни (наприклад, для лікування великих та малих підшкірних вен) вводять до 4 мл на ін’єкцію (максимально – 6 мл для лікування великих підшкірних вен). При цьому не слід перевищувати максимальну добову дозу.

Склеротерапія великих варикозних вузлів: при першому застосуванні призначають 1 мл Етоксисклеролу 3 % у вигляді розчину. Залежно від перебігу та розмірів варикозних вузлів призначають декілька ін’єкцій (2–3) до 2 мл у наступних сеансах. При цьому не слід перевищувати максимальну добову дозу.

Етоксисклерол 3 % у вигляді піни (наприклад, для лікування великих та малих підшкірних вен), вводять до 4 мл на ін’єкцію (максимально – 6 мл для лікування великих підшкірних вен). При цьому не слід перевищувати максимальну добову дозу.

Концентрація лікарського засобу у вигляді піни, залежно від показань.

*Вказані концентрації стосуються препарату у вигляді розчину для приготування піни.

Геморой: протягом одного лікувального сеансу не слід перевищувати дозу 3 мл Етоксисклеролу 3 %. Залежно від перебігу захворювання вводять до 1 мл розчину для кожного вузла шляхом ін’єкції прямо під слизову оболонку. Винятком є 11-годинні вузли у чоловіків, коли вводиться максимально 0,5 мл.

Спосіб застосування.

Склеротерапія судинних сіток

Склеротерапія варикозу гілок центральної вени

Склеротерапія ретикулярного варикозу

Малі варикозні вузли

Склерозування проводять, коли нога знаходиться у горизонтальному положенні або трохи піднята, під кутом 30–45°. Всі ін’єкції вводять лише внутрішньовенно, у тому числі при лікуванні судинної сітки.

Застосовують дуже тонкі голки (наприклад інсулінові) та шприци з плавним поршнем. Прокол здійснюють по дотичній, препарат вводять повільно. При застосуванні препарату у вигляді піни розмір голки повинен бути не менше 25 G.

Середні та великі варикозні вузли

Незалежно від способу венепункції (пацієнт, який знаходиться у положенні стоячи, – тільки за допомогою канюлі, пацієнту, який знаходиться у положенні сидячи, за допомогою готового шприца для ін’єкції) склерозування здійснюють, коли нога знаходиться у горизонтальному положенні або трохи піднята, під кутом 30–45°.

Усі ін’єкції здійснюють лише внутрішньовенно.

Введення препарату у вигляді піни шляхом прямої ін’єкції в невидимі трункулярні вени, перфорантні вени та варикозні вузли в інгулярній ділянці або підколінній ямці необхідно здійснювати за допомогою ультразвуку (бажано в дуплекс-режимі). При склеротерапії інших невидимих варикозних вузлів для проколу та ін’єкції також рекомендується застосування ультразвуку.

Залежно від рівня і ступеня варикозу може бути необхідним проведення декількох курсів терапії.

Тромби, що іноді можуть утворюватися, видаляються за допомогою проколу-надрізу та видавлювання.

Компресійна терапія після введення препарату у вигляді розчину.

Після введення препарату у вигляді розчину місце уколу слід міцно затиснути марлевим тампоном і накласти тугу еластичну компресійну пов’язку. Пацієнтові слід одразу після введення препарату походити принаймні 30 хвилин, бажано в межах стаціонару.

Компресійна терапія після введення препарату у вигляді піни.

Після введення препарату у вигляді піни ногу пацієнта слід іммобілізувати на 2–5 хвилин. Слід уникати застосування проби Вальсави та м’язової активації у пацієнта.

Слід також утриматися від накладання пов’язки одразу. Компресійну пов’язку накладають приблизно через 10 хвилин при лікуванні великих та малих підшкірних вен та приблизно через 5 хвилин при лікуванні колатеральних варикозних вузлів, рецидивуючих варикозних вузлів або перфорантних вен.

Тривалість компресійної терапії.

Пов’язку слід носити 2–3 дні після склеротерапії судинних сіток, в інших випадках – протягом 5–7 днів.

Пов’язку слід носити 3–5 тижнів після склеротерапії середніх та великих варикозних вен.

Пацієнтам з обширним варикозним розширенням вен рекомендується компресійна терапія бинтами короткої тяги протягом декількох місяців.

Для уникнення сповзання пов’язки, особливо на стегні, під компресійну пов’язку рекомендується накласти несповзаючу пов’язку з пористого синтетичного матеріалу.

Успіх склеротерапії залежить від подальшого належного компресійного лікування.

Склеротерапія геморою.

Препарат вводять під слизову оболонку прямо у гемороїдальний вузол або верхню частину гемороїдального вузла у приточну ділянку.

З особливою обережністю слід проводити склеротерапію в ділянці внутрішнього анального сфінктера у зв’язку з ризиком пошкодження і подальшого нетримання.

Облітерацію вузлів середніх та великих розмірів здійснюють лише внутрішньовенно, запобігаючи повітряній емболії.

При лікуванні 11-годинних вузлів у чоловіків максимально вводять 0,5 мл Етоксисклеролу

3 % через близькість до уретри та передміхурової залози.

Кількість повторних курсів лікування визначають залежно від ступеня геморою.

Препарат не застосовують дітям.

Заходи швидкої допомоги та антидоти

Анафілактичні реакції

Анафілактичні реакції виникають рідко, проте можуть становити потенційну загрозу для життя. У разі склерозуючої терапії завжди повинні бути приготовлені препарати для контрзаходів.

Лікування місцевої інтоксикації після невідповідного застосування препарату для лікування варикозу ніг:

• внутрішньоартеріальна ін’єкція

1. Залишити канюлю в місці введення; якщо канюля вже видалена, прокол переміщують.

2. Вводять 5-10 мл місцевого анестетика без додавання адреналіну.

3. Вводять гепарин 10 000 МО.

4. Ішемічну ногу слід обгорнути ватою та опустити донизу.

5. Госпіталізувати пацієнта у відділення судинної хірургії.

• паравенозна ін’єкція

Залежно від дози та концентрації препарату, введеного паравенозно, вводять 5-10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, у разі можливості – разом з гіалуронідазою. У разі гострого болю вводять місцевий анестетик (без адреналіну).