КЛОФЕЛИН ИС таблетки по 0,15мг №50

Лікарський засіб застосовувати всередину. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі.

Дози лікарського засобу лікар призначає індивідуально для кожного пацієнта. Терапію необхідно розпочинати з низьких доз. Лікарський засіб слід застосовувати у призначених дозах з регулярним контролем рівня артеріального тиску.

Тривалість терапії лікар визначає індивідуально, залежно від перебігу хвороби, досягнутого клінічного ефекту і переносимості лікарського засобу.

Дорослі

При легких або середньої тяжкості формах артеріальної гіпертензії початкова добова доза зазвичай становить 0,05-0,1 мг 3 рази на добу (для таблеток дозуванням 0,1 мг) або 0,075-0,15 мг 2 рази на добу (для таблеток дозуванням 0,15 мг та 0,3 мг). Необхідне збільшення дози слід проводити поступово з інтервалом у 2‒4 тижні. Добова доза лікарського засобу зазвичай становить від 0,15 мг до 0,6 мг. У разі необхідності дозу можна поступово підвищити до максимальної дози – 0,3 мг 3 рази на добу. Не слід перевищувати добову дозу 0,9 мг.

При тяжких формах артеріальної гіпертензії у виняткових випадках можуть знадобитися високі дози ‒ 1,2‒1,8 мг або більше.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку слід починати лікування з найнижчої дози. Немає детальної інформації щодо застосування клонідину пацієнтам цієї популяції. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів літнього віку не було зареєстровано небажаних реакцій, специфічних для пацієнтів цієї вікової групи.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Застосування клонідину пацієнтам з нирковою недостатністю потребує особливої обережності та контролю рівня артеріального тиску із високою періодичністю.

Дози клонідину слід встановлювати з урахуванням ступеня тяжкості порушення функції нирок та індивідуальної відповіді на антигіпертензивне лікування, яка може демонструвати високу варіабельність у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Для пацієнтів із преддіалізною стадією ниркової недостатності добова доза лікарського засобу зазвичай становить 0,3 мг.

Пацієнтам, які знаходяться на діалізі, не потрібний додатковий прийом лікарського засобу, оскільки під час гемодіалізу виводиться незначна кількість клонідину (див. розділ «Особливості застосування»).

Клонідин можна включати до застосованої схеми антигіпертензивного лікування, якщо не було досягнуто контролю рівня артеріального тиску. Включення клонідину до основної схеми лікування артеріальної гіпертензії дозволяє знизити дози застосованих антигіпертензивних лікарських засобів та, як наслідок, покращити їх переносимість. Під час введення до курсу лікування клонідину слід поступово зменшувати дози антигіпертензивних лікарських засобів основної терапії.

Пацієнтам, які піддаються анестезії, слід продовжувати застосовувати клонідин всередину або внутрішньовенно (відповідно до індивідуальних обставин) до, під час і після проведення анестезії.

Антигіпертензивний ефект лікарського засобу Клофелін ІС можна підтримати немедикаментозно шляхом обмеження вживання солі та зменшення маси тіла при її надлишку.

У разі необхідності припинення терапії дозу клонідину слід зменшувати поступово протягом 1‒2 тижнів з урахуванням супутньої терапії іншими лікарськими засобами.

Раптова відміна терапії клонідином, особливо після тривалого періоду застосування та прийому високих доз, може призвести до гострого синдрому відміни, клінічними проявами якого є тяжке, потенційно небезпечне для життя підвищення рівня артеріального тиску та пальпітація (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Якщо у разі комбінованого лікування з β-адреноблокаторами необхідно припинити антигіпертензивну терапію, щоб уникнути небажаних ефектів, що загрожують життю (симпатична гіперактивність), потрібно спочатку повільно, поступово зменшуючи дозу, відмінити β-адреноблокатор, а потім слід припинити застосовувати клонідин, поступово зменшуючи дозу протягом кількох наступних днів (див. розділ «Особливості застосування»).

Клонідин неефективний у лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою.

Діти.

Недостатньо наукових даних щодо застосування клонідину дітям віком до 18 років. Через це застосування лікарського засобу у педіатричній популяції не рекомендується.

Симптоми

Симптоми інтоксикації пов’язані з генералізованим пригніченням симпатичного відділу нервової системи. Симптомами передозування клонідину можуть бути головний біль, стан неспокою, нервозність, тремор, запаморочення, вестибулярні порушення, седативний ефект аж до сонливості, сонливість та порушення свідомості аж до коми, зниження або відсутність рефлексів, міоз, нудота, блювання, сухість у роті (ксеростомія), гіпотонія, респіраторна депресія з короткими фазами апное, порушення ортостатичних реакцій артеріального тиску, різке зниження рівня артеріального тиску, брадикардія, розширення комплексу QRS, уповільнення атріовентрикулярної провідності та синдром ранньої реполяризації, серцева аритмія (атріовентрикулярна блокада), колапс, гіпотермія, блідість шкіри, виражена млявість. Рідко та після прийому високих доз можливе виникнення парадоксальної артеріальної гіпертензії, спричиненої стимуляцією периферичних α1-адренорецепторів. Може спостерігатися транзиторна артеріальна гіпертензія при перевищенні загальної дози клонідину 10 мг.

Лікування: заходи для швидкого виведення клонідину з організму (стимуляція блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля); надання пацієнтові положення лежачи; моніторинг життєво важливих функцій (у разі необхідності - штучне дихання, зовнішній кардіостимулятор, внутрішньовенне введення симпатоміметиків та/або плазмозамінних розчинів); при брадикардії – підшкірне або внутрішньовенне введення атропіну під контролем електрокардіографії (ЕКГ); при артеріальній гіпотензії – внутрішньовенне введення фізіологічного розчину та/або інотропних симпатоміметичних лікарських засобів; при брадикардії та артеріальній гіпотензії – введення дофаміну під контролем ЕКГ.

Антидот. Специфічного антидоту при передозуванні клонідину немає. Застосування α-адреноблокаторів (толазолін, фентоламін) як специфічного антидоту вважається спірним, але до погіршення стану пацієнта це не призведе.

При індукованій клонідином респіраторній депресії може бути ефективним застосування налоксону у складі комплексної терапії.

Гемодіаліз можливий, але його ефективність обмежена, оскільки клонідин піддається діалізу незначною мірою.

Проводити стимуляцію діурезу не рекомендується через ризик посилення артеріальної гіпотензії.

Для корекції тяжкої персистуючої артеріальної гіпертензії може потребуватися застосування α-адреноблокаторів.