ТОРАДИВ таблетки по 10мг №30

Набряки та/або випоти, спричинені серцевою недостатністю

Дорослі

Лікування розпочинати із застосування добової дози 5 мг торасеміду, що становить ½ таблетки препарату Торадів. Зазвичай ця доза вважається підтримуючою.

Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, слід застосовувати добову дозу 10 мг торасеміду. Залежно від тяжкості стану хворого добову дозу можна збільшити до 20 мг торасеміду.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з печінковою недостатністю. Торасемід протипоказаний пацієнтам із печінковою комою або прекомою (див. розділ «Протипоказання»). Лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку. Спеціального підбору дози не потрібно. Однак досліджень щодо впливу препарату на пацієнтів літнього віку, порівняно з молодшими пацієнтами, не проводилось.

Спосіб застосування

Таблетки застосовувати натще, запиваючи незначною кількістю рідини. Біологічна доступність торасеміду не залежить від споживання продуктів харчування.

Торадів зазвичай застосовують впродовж тривалого часу або до зменшення вираженості набряків.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Торадів дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим торасемід не слід застосовувати пацієнтам даної вікової категорії (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми інтоксикації. Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, синдром сплутаності свідомості, симптоматичну артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс і розлади з боку травного тракту.

Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають зазвичай при зменшенні дози та відміні лікарського засобу, а також при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль рівня електролітів у крові). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у випадку гіповолемії – заміщення об’єму рідини.

Лікування у випадку гіпокаліємії – призначення препаратів калію.

Лікування у разі циркуляторного колапсу – надати хворому сидячого положення та при необхідності призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (невідкладні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, підвищеної пітливості, нудоти, ціанозу проводити катетеризацію вени; хворого покласти у горизонтальне положення із піднятими ногами, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності в подальшому застосовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).