АЗЕОНАМ порошок для ін'єкцій по 1000мг №1

Лікарський засіб застосовувати шляхом внутрішньом’язової або внутрішньовенної ін’єкції чи внутрішньовенної інфузії. Внутрішньом’язово вводити за допомогою глибокої ін’єкції у велику м’язову масу, таку як верхній квадрант великого сідничного м’яза або бічну частину стегна.

Дорослі

Діапазон доз азтреонаму становить від 1 до 8 г на добу у рівно розподілених дозах. Звичайна доза становить від 3 до 4 г на добу. Максимальна рекомендована доза — 8 г на добу. Дозування та спосіб введення повинні визначатися чутливістю збудників, тяжкістю інфекції та станом пацієнта.

Рекомендовані дози для дорослих

Внутрішньовенний спосіб введення рекомендується для пацієнтів, які потребують одноразових доз більше 1 г, а також для пацієнтів з бактеріальною септицемією, локалізованим паренхіматозним абсцесом (наприклад, внутрішньочеревним абсцесом), перитонітом, менінгітом, іншими тяжкими системними інфекціями або інфекціями, що загрожують життю.

Літні пацієнти

Стан нирок є основним фактором, що визначає дозування для людей літнього віку; ці пацієнти можуть мати знижену функцію нирок. Креатинін сироватки крові не може бути точним показником стану нирок. Тому, як і при застосуванні всіх інших антибіотиків, що виводяться нирками, слід визначити кліренс креатиніну та, при необхідності, корегувати дозу.

Літні пацієнти зазвичай мають кліренс креатиніну понад 30 мл/хв, тому повинні отримувати нормальну рекомендовану дозу. Якщо кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв, схему дозування необхідно скорегувати (див. розділ «Порушення функції нирок»).

Порушення функції нирок

Виведення азтреонаму із сироватки крові може подовжуватись у пацієнтів з транзиторною або стійкою нирковою недостатністю, тому після звичайної початкової дози дозування азтреонаму необхідно зменшити вдвічі для пацієнтів із рівнем креатиніну від 10 до 30 мл / хв / 1,73 м2.

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 10 мл / хв / 1,73 м2), що знаходяться на гемодіалізі, спочатку слід вводити звичайну дозу. Підтримуюча доза має становити одну четверту частину звичайної початкової дози, яка призначається зі звичайним фіксованим інтервалом 6, 8 або 12 годин. Для серйозних інфекцій або інфекцій, що загрожують життю, крім підтримуючих доз, після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити одну восьму частину початкової дози.

Порушення функції печінки

Для тривалого лікування пацієнтів із хронічними порушеннями функції печінки з цирозом рекомендується зменшити дозу на 20–25 %, особливо у випадках алкогольного цирозу та коли функція нирок також порушена.

Діти

Звичайна доза для дітей віком більше 1 тижня — 30 мг/кг кожні 6 або 8 годин. У випадку тяжких інфекцій пацієнтам віком від 2 років рекомендовано застосовувати 50 мг/кг кожні 6 або 8 годин. Рекомендована доза для всіх пацієнтів при лікуванні інфекцій, викликаних P. aeruginosa, становить 50 мг/кг кожні 6−8 годин.

Максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу для дорослих.

Інформація про дозування для новонароджених віком менше 1 тижня відсутня.

Відновлення

Порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій азтреонам 1 г випускається у флаконах по 20 мл.

Після додавання розчинника вміст флакона слід негайно сильно струсити.

Флакони з відновленим препаратом призначені тільки для одноразового використання; будь-який залишок розчину після введення однієї дози має бути утилізований.

Залежно від типу та кількості розчинника рН коливається від 4,5 до 7,5, а колір може варіювати від безбарвного до злегка жовто-солом’яного кольору, що може набути незначного рожевого відтінку при відстоюванні, однак це не впливає на його ефективність.

Для внутрішньом’язової ін’єкції: на кожний грам азтреонаму додати принаймні 3 мл води для ін’єкцій або 0,9 % натрію хлориду для ін’єкції і добре струсити.

Для внутрішньовенної ін’єкції: до вмісту флакона додати 6–10 мл води для ін’єкцій і добре струсити. Повільно вводити безпосередньо у вену протягом 3–5 хвилин.

Для внутрішньовенної інфузії: на кожний грам азтреонаму додати принаймні 3 мл води для ін’єкцій і добре струсити. Цей вихідний розчин потрібно розвести відповідним інфузійним розчином до кінцевої концентрації, меншої ніж 2 % мас./об. (щонайменше 50 мл розчину на грам азтреонаму). Інфузію слід проводити протягом 20–60 хвилин.

Відповідні інфузійні розчини:

0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій;

5 % розчин глюкози для внутрішньовенної інфузії;

5 % або 10 % манітол для внутрішньовенної інфузії;

лактат натрію для внутрішньовенної інфузії;

0,9 %, 0,45 % або 0,2 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози для внутрішньовенної інфузії;

розчин Рінгера для ін’єкцій;

розчин Гартмана для ін’єкцій.

Набір для регулювання об’єму введення може використовуватися для введення вихідного розчину азтреонаму в сумісний інфузійний розчин. Коли застосовується Y-труба для введення, слід приділяти особливу увагу розрахунку об’єму розчину азтреонаму, необхідного для введення всієї дози.

Внутрішньовенні інфузійні розчини азтреонаму для ін’єкцій, приготовані з 0,9 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій або 5 % глюкозою для внутрішньовенного введення, у ПВХ або скляній тарі, до яких додавали кліндаміцину фосфат, гентаміцину сульфат, тобраміцину сульфат або цефазолін натрію в концентраціях, які зазвичай застосовуються клінічно, зберігають свою стабільність протягом 24 годин у холодильнику (2–8 °С). Суміш ампіциліну натрію з азтреонамом у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій зберігає свою стабільність протягом 24 годин у холодильнику (2–8 °С); 5 % глюкоза для внутрішньовенного введення зберігає свою стабільність протягом 8 годин у холодильнику.

У разі, якщо азтреонам та метронідазол мають використовуватися разом, то їх слід вводити окремо, оскільки після зберігання розчинів, що містять комбінації двох продуктів, виникає вишнево-червоне забарвлення.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи мають бути утилізовані відповідно до чинних вимог.

Дані щодо безпеки та ефективності азтреонаму для новонароджених віком до 1 тижня обмежені, тому доцільність застосування лікарського засобу Азеонам таким пацієнтам потребує ретельної оцінки.

Терапія із застосуванням бета-лактамів, включаючи азтреонам, може спричинити енцефалопатію (наприклад, сплутаність свідомості, порушення свідомості, епілепсія, порушення руху), особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок та на тлі передозування бета-лактамів.

Про випадки передозування не повідомлялося. При необхідності азтреонам може бути видалений із сироватки крові шляхом гемодіалізу та/або перитонеального діалізу. Також азтреонам може бути видалений із сироватки крові шляхом безперервної артеріовенозної гемофільтрації.