БАЛЬДОСИЛ капсули по 4мг №30

Дозування

Рекомендована доза становить 8 мг (2 капсули по 4 мг) перорально один раз на добу під час їди.

Для окремих груп пацієнтів рекомендована доза становить 4 мг (1 капсула) лікарського засобу Бальдосил один раз на добу (див. нижче).

Пацієнти з порушенням функції нирок. Бальдосил протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв). Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок (КК 30–50 мл/хв) дозу слід зменшити до 4 мг 1 раз на добу під час їди. Пацієнтам із легким порушенням функції нирок (КК 50–80 мл/хв) корекція дози не потрібна (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки немає клінічного досвіду застосування препарату в терапії пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (бал за Чайлдом — П’ю > 10), Бальдосил протипоказаний таким пацієнтам. Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти літнього віку. Корегування дози для пацієнтів літнього віку не потрібне (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Спосіб застосування

Пероральне застосування.

Пацієнти, які мають труднощі з ковтанням таблеток і капсул, можуть обережно відкрити капсулу Бальдосилу і висипати порошок у столову ложку яблучного пюре. Яблучне пюре слід проковтнути негайно (протягом 5 хвилин) не розжовуючи, після чого запити склянкою прохолодної води, щоб повністю проковтнути порошок. Яблучне пюре не повинно бути гарячим і має бути досить м’яким, щоб його можна було проковтнути не розжовуючи. Суміш порошку і яблучного пюре слід використати негайно (протягом 5 хвилин) і не зберігати для подальшого використання. Розділяти вміст капсули Бальдосилу не рекомендується (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти. Не застосовувати у педіатричній практиці.

Дію силодозину оцінювали у дозах до 48 мг/добу, які приймали здорові добровольці чоловічної статі. Дозообмежувальною побічною реакцією була постуральна гіпотензія.

Якщо передозування силодозину призводить до гіпотензії, підтримка серцево-судинної системи є першочерговою. Нормалізація артеріального тиску і серцевого ритму може бути досягнута підтримкою пацієнта в положенні лежачи. Якщо цей захід є неадекватним, слід розглянути доцільність внутрішньовенного введення рідини. У разі необхідності можна застосовувати вазопресори, а функцію нирок слід контролювати та підтримувати за потреби. Малоймовірно, що діаліз принесе істотну користь, оскільки силодозин сильно (97 %) зв’язується з білками.