БОРНА Кислота розчин спиртовий для зовнішнього застосування 2% по 25мл

діюча речовина: кислота борна;

1 мл розчину містить кислоти борної 20 мг;

допоміжна речовина: етанол 70 %.

Розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 2 %.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина зі спиртовим запахом.

Антисептичні та дезінфекційні засоби. Код АТХ D08A D.

Препарат чинить антисептичну дію. Коагулює білки (у тому числі ферменти) мікробної клітини, порушує проникність клітинної оболонки, завдяки чому затримується ріст і розвиток бактерій.

При зовнішньому застосуванні препарат абсорбується через ушкоджену шкіру, ранову поверхню; при випадковому вживанні внутрішньо – через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Кислота борна може накопичуватися у тканинах організму. Виводиться з організму повільно.

Піодермія, мокнуча екзема, попрілості, гострий та хронічний середній отит.

Підвищена чутливість до кислоти борної, порушення функції нирок, хронічний мезотимпаніт з нормальною або мало зміненою слизовою оболонкою, травматичні перфорації барабанної перетинки, дитячий вік.

Не застосовувати препарат на великі ділянки шкіри, не застосовувати для промивання порожнин. Не допускати потрапляння препарату в очі.

При індивідуальній непереносимості кислоти борної або компонентів препарату рекомендується припинити застосування лікарського засобу.

Взаємодія невідома.

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю, а також для обробки молочних залоз.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Застосовувати зовнішньо. При піодермії, попрілостях, екземі уражені ділянки шкіри обробляти за допомогою серветки, попередньо змоченої препаратом, 2–3 рази на добу.

При отиті у зовнішній слуховий прохід вводити змочені розчином турунди або закапувати по 3–5 крапель 2–3 рази на добу.

Тривалість застосування залежить від перебігу захворювання та досягнутого ефекту.

Діти.

Не застосовувати препарат дітям.

У разі випадкового вживання препарату внутрішньо провести зондове промивання шлунка, призначити внутрішньо сольові проносні засоби, ентеросорбенти (активоване вугілля), симптоматичну терапію.

Симптоми гострого отруєння: нудота, блювання, діарея, порушення кровообігу та пригнічення центральної нервової системи, зниження температури тіла, шок, кома, еритематозний висип. У разі тяжкого отруєння вживати заходи щодо підтримання життєво важливих функцій організму, проводити гемодіаліз або перитонеальний діаліз, замінне переливання крові.

При тривалому застосуванні препарату на великих за площею ділянках шкіри можуть виникати симптоми хронічної інтоксикації: набряк тканин, виснаження, стоматит, екзема, порушення менструального циклу у жінок, анемія, судоми, алопеція. У цих випадках препарат відмінити, провести симптоматичне лікування.

З боку імунної системи.

Застосування препарату може спричинити алергічні реакції (почервоніння шкіри, свербіж, кропив’янка, набряк). У поодиноких випадках — розвиток анафілактичної реакції (аж до шоку).

З боку органів травлення.

У деяких пацієнтів, особливо при тривалому застосуванні, можуть виникати нудота, блювання, діарея.

Реакції у місці введення: шкірні висипи, десквамація епітелію.

З боку центральної нервової системи: головний біль, сплутаність свідомості, судоми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: олігурія.

Пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми захворювання не зникли під час застосування лікарського засобу або спостерігаються побічні реакції, не зазначені в інструкції для медичного застосування лікарського засобу.