ГЕКОВЕН розчин для інфузій по 200мл у пляшці

Тільки для внутрішньовенного введення.

Доза для дорослих

Максимальна добова доза Гековену становить 30 мл/кг маси тіла.

Застосування ГЕК має бути обмежене початковою фазою стабілізації гемодинаміки і не повинно перевищувати 24 годин.

Перші 10–20 мл розчину потрібно вводити повільно. Пацієнт має знаходитись під пильним наглядом через можливі анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

Добова доза та швидкість інфузії залежать від об’єму крововтрати, підтримки або відновлення гемодинаміки та від гемодилюції (ефекту розбавлення).

Потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу препарату. Під час лікування потрібно орієнтуватися на результати моніторингу гемодинаміки, і як тільки цільові гемодинамічні параметри будуть досягнуті, інфузію слід припинити. Не можна перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу.

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. Якщо лікарський засіб не буде використано відразу, відповідальність за термін і умови зберігання після відкриття упаковки несе користувач. Продукт слід використовувати відразу після відкриття.

Діти.

Дані про застосування ГЕК дітям обмежені. З цієї причини застосування препаратів ГЕК у цій групі пацієнтів не рекомендовано.

Як і при введенні інших плазмозамінних розчинів, передозування Гековену може призвести до перевантаження системи кровообігу (наприклад, до набряку легенів). У цьому випадку інфузію необхідно негайно припинити і, якщо потрібно, ввести діуретик.

Для оцінки частоти виникнення побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 і < 1/10; іноді: ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (оцінка не може бути проведена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко (при високих дозах): при введенні гідроксиетилкрохмалю через ефекти розведення можуть спостерігатися порушення згортання крові, які залежать від дози.

З боку імунної системи. Рідко: лікарські засоби, що містять ГЕК, можуть спричинити анафілактичні/анафілактоїдні реакції (гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів). Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто (залежно від дози): тривале введення високих доз гідроксиетилкрохмалю може спричинити свербіж. Свербіж може з’явитися через кілька тижнів після останньої інфузії і зберігатися протягом декількох місяців.

З боку гепатобіліарної системи. Частота невідома: ураження печінки.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: ураження нирок.

Дослідження. Часто (залежно від дози): під час введення ГЕК може підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.

Підвищення рівня амілази відбувається через утворення фермент-субстратного комплексу амілази та ГЕК, що зумовлює повільну елімінацію і не повинно розглядатися як діагностичний критерій панкреатиту.

Часто (залежно від дози): при високих дозах ефекти розведення можуть призвести до відповідного розведення компонентів крові, таких як фактори згортання крові та інші білки плазми крові, зменшення гематокриту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства з фармаконагляду.