ІПІДАКРИН-Здоров'я розчин для ін'єкцій по 15мг/мл по 1мл №10

Захворювання ПНС: моно- і полінейропатія, полірадикулопатія, міастенія та міастенічний синдром різної етіології.

Захворювання ЦНС: бульбарні паралічі та парези; відновний період органічних уражень ЦНС, які супроводжуються руховими порушеннями.

Спосіб застосування та дози

Розчин для ін’єкцій вводити внутрішньом’язово або підшкірно. Дозу і тривалість лікування слід визначати індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Захворювання ПНС. Моно- і полінейропатія різного генезу: підшкірно або внутрішньом’язово вводити 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування – 10–15 днів (у тяжких випадках – до 30 днів); далі лікування слід продовжувати таблетованою формою іпідакрину.

Міастенія та міастенічний синдром: підшкірно або внутрішньом’язово вводити 5–30 мг 1‑3 рази на добу, з подальшим переходом на таблетовану форму. Загальний курс лікування складає 1–2 місяці. При необхідності лікування можна повторити кілька разів із перервою між курсами в 1–2 місяці.

Захворювання ЦНС. Бульбарні паралічі і парези: підшкірно та внутрішньом’язово 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування – 10–15 днів, по можливості переходити на таблетовану форму.

Відновний період при органічних ураженнях ЦНС. Внутрішньом’язово 10–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування – до 15 днів, далі за можливістю – 1-2 рази на добу.

Діти.

Відсутні систематизовані дані щодо застосування парентеральної форми лікарського засобу дітям (віком до 18 років), тому препарат не слід застосовувати дітям.

Передозування

Симптоми. При тяжкому передозуванні може розвинутися «холінергічний криз», для якого характерні: бронхоспазм, сльозотеча, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмія, зниження артеріального тиску, стурбованість, тривожність, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.

Лікування. Слід використовувати симптоматичну терапію, застосовувати м‑холіноблокатори: атропін, циклодол, метацин тощо.