ЛЕВАСЕПТ розчин для інфузій по 500мг/100мл по 100мл у контейнерах
Виробник | ЄВРОЛАЙФ ХЕЛТКЕАР ПВТ |
Ознака виробника | Імпортний |
Країна виробника | Індія |
Бренд | ЛЕВАСЕПТ |
Первинна упаковка | контейнер |
Форма випуску | розчин для інфузій |
Кількість в упаковці | 100 |
Діюча речовина | Левофлоксацин |
Можна дорослим | Можна |
Можна дітям | ні |
Можна вагітним | Ні |
Можна годуючим | Ні |
Можна алергікам | З обережністю |
Можна діабетикам | З обережністю |
Можна водіям | З обережністю |
Спосіб застосування | крапельниці |
Взаємодія з їжею | Не має значення |
Умови відпуску | За рецептом |
Температура зберігання | не вище 25 С |
Чутливість до світла | Ні |
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M A12.
Спосіб застосування та дози
Перед застосуванням необхідно провести шкірну пробу на чутливість
Розчин левофлоксацину необхідно вводити шляхом повільної внутрішньовенної інфузії 1–2 рази на добу. Доза залежить від виду і тяжкості інфекції та від чутливості збудника. Зазвичай після кількох днів лікування, якщо стан пацієнта дозволяє, можна перевести його з початкового внутрішньовенного введення на пероральний прийом (таблетки левофлоксацину 250 мг або 500 мг). Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Введення препарату необхідно продовжувати не менше 48–72 годин після зникнення клінічних ознак захворювання. Левофлоксацин, розчин для інфузій, призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення, його слід застосовувати 1–2 рази на добу. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хвилин для дози 500 мг.
Дозування пацієнтам із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну (CLCR) ≥50 мл/хв)
Показання | Добова дозова схема, тривалість лікування* |
Негоспітальна пневмонія | 500 мг 1–2 рази на добу, 7–14 діб |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 500 мг 1 раз на добу, 7–14 діб |
Гострий пієлонефрит | 500 мг 1 раз на добу, 7–10 діб |
Хронічний бактеріальний простатит | 500 мг 1 раз на добу, 28 діб |
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин | 500 мг 1–2 рази на добу, 7–14 діб |
Легенева форма сибірської виразки | 500 мг 1 раз на добу, 8 тижнів |
* Відповідно до клінічного стану пацієнта через кілька днів (зазвичай через 2–4 дні) можливий перехід від початкового внутрішньовенного до перорального прийому з тим самим дозуванням.
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих зі зниженою функцією нирок дозу слід зменшити.
Дозування пацієнтам із порушеннями функції нирок (CLCR <50 мл/хв)
CLCR | Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції) | ||
50-20 мл/хв | перша доза: 250 мг, наступні: 125 мг/24 год
| перша доза: 500 мг, наступні: 250 мг/24 год | перша доза: 500 мг, наступні: 250 мг/12 год |
19-10 мл/хв | перша доза: 250 мг, наступні: 125 мг/48 год | перша доза: 500 мг, наступні: 125 мг/24 год | перша доза: 500 мг, наступні: 125 мг/12 год |
<10 мл/хв (у тому числі при гемодіалізі та ХАПД 1) | перша доза: 250 мг, наступні: 125 мг/48 год | перша доза: 500 мг, наступні: 125 мг/24 год | перша доза: 500 мг, наступні: 125 мг/24 год |
1 Додаткових доз після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібно.
Пацієнтам із порушеннями функції печінки коригування дози препарату не потрібне, оскільки левофлоксацин метаболізується печінкою незначною мірою та екскретується в основному нирками.
Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок коригування дози препарату не потрібне.
При послідовних інфузіях левофлоксацину та інших лікарських засобів не можна вводити їх в одну вену.
Після розкриття флакона залишки препарату слід утилізувати.
Левофлоксацин вводиться повільно внутрішньовенно, шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення одного флакона препарату (100 мл розчину для в/в введення із 500 мг левофлоксацину) має становити не менше 60 хвилин для дози 500 мг, рекомендована швидкість введення розчину для інфузій для дози 250 мг – 30 хвилин.
Залежно від клінічного стану пацієнта за кілька днів (зазвичай через 2–4 дні) можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому аналогічної дози.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Змішування з іншими розчинами для інфузій
Левофлоксацин сумісний з такими розчинами для інфузій:
0,9 % розчин хлориду натрію;
5 % моногідрат глюкози;
2,5 % глюкоза у розчині Рінгера;
- багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).
Діти.
Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.
Передозування
Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, тремор, порушення свідомості та судомні напади, пролонгація інтервалу QT або посилення проявів інших побічних реакцій. У постмаркетинговий період застосування левофлоксацину спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі сплутаність свідомості, судоми, галюцинації і тремор.
Лікування: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу або непреривного амбулаторного перитонеального діалізу (НАПД); специфічного антидоту не існує.
Побічні ефекти
Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за системами органів та частотою виникнення. Частота виникнення класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10 ), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними).
У кожній групі побічні реакції подано у порядку зменшення їхньої тяжкості.
Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, розмноження інших резистентних мікроорганізмів.
З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія, що може спричинити схильність до крововиливів або кровотеч; частота невідома – агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія.
З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок, які можуть іноді виникати навіть після застосування першої дози (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку ендокринної системи: рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку травного тракту та метаболізму: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет; частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку психіки*: часто – безсоння; нечасто – тривожність, сплутаність свідомості, нервовість; рідко – психотичні реакції (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, патологічні сновидіння, кошмари; частота невідома – психотичні розлади зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку ЦНС*: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія; рідко – судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія; частота невідома – периферична сенсорна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), периферична сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), паросмія, включаючи аносмію, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку органів зору*: рідко – зорові порушення, такі як затуманення зору (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; частота невідома – порушення слуху, втрата слуху.
З боку серцево-судинної системи**рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкова аритмія та аритмія типу torsade de pointes (переважно в пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), артеріальна гіпотензія, пролонгація QT-інтервалу, колапс, васкуліт, флебіт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто – біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невідома – діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ); нечасто – підвищення білірубіну в крові; частота невідома – жовтяниця та тяжкі ураження печінки, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, почервоніння шкіри, гіпергідроз; рідко – реакції лікарського засобу з еозинофілією та системними синдромами (DRESS), локальний медикаментозний висип; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання (див. розділ «Особливості застосування»), лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; частота невідома – рабдоміоліз, розрив сухожилля (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові; рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади та реакції у місці введення*: часто – реакція у місці введення, включаючи почервоніння та біль; нечасто – астенія; рідко – підвищення температури тіла; частота невідома – загальна слабкість, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках); як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів із порфірією.
* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи організму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, зафіксовано випадки виникнення аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого із клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).
ВІДГУКИ ЛЕВАСЕПТ розчин для інфузій по 500мг/100мл по 100мл у контейнерах
Відгуків ще немає