ЛЕВОКСИМЕД розчин для інфузій по 500мг/100мл по 100мл
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Левофлоксацин. Код АТХ J01M А12.
Спосіб застосування та дози
Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного застосування.
Перед застосуванням лікарського засобу необхідно провести пробу на чутливість.
Дозування
Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до левофлоксацину можливого збудника.
Можна перейти від початкового внутрішньовенного застосування левофлоксацину до відповідного перорального прийому відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського засобу у формі таблеток, виходячи зі стану пацієнта. З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.
Дозування для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хвилину)
Показання | Добова доза | Загальна тривалість лікування1 |
(залежно від тяжкості) | ||
Негоспітальні пневмонії | 500 мг 1 або 2 рази на добу | 7–14 днів |
Гострий пієлонефрит | 500 мг 1 раз на добу | 7–10 днів |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 500 мг 1 раз на добу | 7–14 днів |
Хронічний бактеріальний простатит | 500 мг 1 раз на добу | 28 днів |
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин | 500 мг 1 або 2 рази на добу | 7–14 днів |
Легенева форма сибірської виразки | 500 мг 1 раз на добу | 8 тижнів |
1 Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийом. Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв)
Кліренс креатиніну | Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) | ||
250 мг/24 години | 500 мг/24 години | 500 мг/12 годин | |
50–20 мл/хв | перша доза – 250 мг; наступні – 125 мг/24 години | перша доза – 500 мг; наступні – 250 мг/ 24 години | перша доза – 500 мг; наступні – 250 мг/12 годин |
19–10 мл/хв | перша доза – 250 мг; наступні – 125 мг/48 годин | перша доза – 500 мг; наступні – 125 мг/24 години | перша доза – 500 мг; наступні – 125 мг/12 годин |
<10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД 1) | перша доза – 250 мг; наступні – 125 мг/48 годин | перша доза – 500 мг; наступні – 125 мг/24 години | перша доза – 500 мг; наступні – 125 мг/24 години |
1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки
Таким пацієнтам корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та переважно виводиться нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку
Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози таким пацієнтам (див. розділ «Особливості застосування»: (Ризик тендиніту та розривів сухожиль. Ризик подовження інтервалу QT)).
Спосіб застосування
Лікарський засіб слід вводити у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії. Розчин вводити 1–2 рази на добу. Час інфузії становить не менше 30 хвилин для дозування 250 мг або 60 хвилин для дозування 500 мг (див. розділ «Особливості застосування»).
Змішування з іншими розчинами для інфузій
Розчин для інфузій левофлоксацину не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, гідрокарбонатом натрію). Розчин для інфузій сумісний з такими розчинами для інфузій: 0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % розчин декстрози, 2,5 % розчин декстрози у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Його не слід змішувати з іншими розчинами, крім вказаних вище.
Діти.
Застосування лікарського засобу протипоказане дітям (віком до 18 років).
Передозування
Симптоми
Найважливіші передбачувані симптоми передозування левофлоксацину стосуються ЦНС (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади). Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу.
Під час постмаркетингових досліджень спостерігали такі побічні дії з боку ЦНС як сплутаність свідомості, конвульсії, галюцинації та тремор.
Лікування
У разі передозування слід здійснювати симптоматичну терапію відповідно до клінічних проявів. У випадках передозування необхідно проводити ретельний нагляд за пацієнтом, включаючи ЕКГ.
Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.
Побічні ефекти
Наведена нижче інформація базується на даних клінічних досліджень та на постмаркетинговому досвіді.
Частотність визначається, виходячи з такого умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≥1/10000), частотність невідома (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних).
У кожній групі побічні реакції подано у порядку зниження їх серйозності.
Інфекції та інвазії:
нечасто – грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, резистентність патогенних мікроорганізмів.
З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія; невідомо – панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку імунної системи:
рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – анафілактичний/анафілактоїдний шок** (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку ендокринної системи:
невідомо – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку метаболізму та харчування:
нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, в основному у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – гіперглікемія; гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку психіки*:
часто – безсоння; нечасто – тривожність, сплутаність свідомості, нервовість; рідко – психотичні реакції (у т.ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, занепокоєність, незвичайні сновидіння, нічні кошмари; невідомо – психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нервової системи*:
часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко – судоми (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія; невідомо – периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. «Особливості застосування»), порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рухів), екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смаку), синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку органів зору*:
рідко – зорові порушення, такі як затуманення зору (див. «Особливості застосування»); невідомо – тимчасова втрата зору (див. «Особливості застосування»), увеїт.
З боку органів слуху та рівноваги*:
нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; невідомо – втрата слуху, порушення слуху.
З боку серця:
рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; невідомо – щлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування»: Подовження інтервалу QT та «Передозування»).
З боку судин:
часто – флебіт (стосується ін’єкційних форм); рідко – артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи:
нечасто – задишка (диспное); невідомо – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.
З боку травного тракту:
часто – діарея, блювання, нудота; нечасто – абдомінальний біль, диспепсія, здуття живота,
запор; невідомо – геморагічна діарея, що рідко може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи:
часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто – підвищення рівня білірубіну плазми крові; невідомо – жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин***:
нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко – медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), фіксований медикаментозний висип; невідомо – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. «Особливості застосування»), лейкоцито-пластичний васкуліт, стоматит.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини*:
нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – ураження мускулатури (рабдоміоліз), розрив сухожилля (наприклад ахіллового: див. розділ «Особливості застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.
З боку нирок та сечовивідної системи:
нечасто – підвищені показники креатиніну у плазмі крові; рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади та реакції у місці введення*:
часто – реакції у місці введення інфузії (біль, почервоніння); нечасто – астенія; рідко – пірексія; невідомо – біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).
ВІДГУКИ ЛЕВОКСИМЕД розчин для інфузій по 500мг/100мл по 100мл
Відгуків ще немає