ЛИМОНТАР порошок для орального розчину по 5г №10 у саше

Фармакотерапевтична група.

 Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B E51.

Показання.

Для полегшення симптомів застудних захворювань та грипу, включаючи головний біль, біль у горлі, ломоту і біль у тілі, закладеність носа, синусити та пов’язаний з ними біль, гострий катаральний риніт, гарячку.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського засобу. Одночасне застосування інших симпатоміметичних деконгестантів (навіть місцевої дії). Тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, тяжкі форми цукрового діабету, гіпертрофія передміхурової залози з затримкою сечі, гіпертиреоз, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, тяжка артеріальна гіпертензія.
Феохромоцитома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові (зокрема виражена анемія, лейкопенія),гострий панкреатит, епілепсія, закритокутова глаукома. Не застосовувати одночасно та протягом 2 тижнів після застосування інгібіторів моноаміноксидзи (МАО),разом з трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб приймати всередину. Висипати вміст одного саше в чашку об’ємом 200–300 мл і залити до половини чашки гарячою водою (не окропом). Перемішати до повного розчинення. Додати, якщо треба, холодну воду. Вживати теплим.
Дорослим та дітям віком від 12 років: по 1 саше через 4–6 годин, за потреби. Не приймати частіше ніж через 4 години. Максимальна добова доза — 6 саше. Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря — 7 днів.
Не перевищувати вказані дози. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Передозування

Парацетамол
Ризик передозування підвищений у пацієнтів із захворюванням печінки та у тих, хто зловживає алкоголем. Передозування парацетамолу може викликати печінкову недостатність, що може обумовити необхідність трансплантації печінки або призвести до смерті.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли більше 10 г парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг / кг маси тіла. Вживання 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекції, голод, кахексія).
Симптоми. У перші 24 години — блідість, нудота, блювання, анорексія, біль у животі. Ураження печінки розвивається протягом 12–48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, серцева аритмія.
У разі тяжкого отруєння порушення функцій печінки можуть прогресувати до енцефалопатії з порушенням свідомості, крововиливів, гіпоглікемії, набряку мозку, в окремих випадках — з летальним наслідком. Гостре порушення функцій нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Спостерігався також гострий панкреатит, зазвичай у пацієнтів з дисфункцією та токсичним ураженням печінки.
Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Допомогу потрібно надавати у повному обсязі за будь-яких обставин. Може бути доцільним лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові потрібно вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано впродовж 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає, якщо його застосовують впродовж 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями щодо доз. За умови відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею. Лікування серйозних порушень функції печінки після 24 годин від прийому проводиться за вказівками токсиколога або гепатолога.
Фенілефрин
Симптоми. Передозування фенілефрину найчастіше проявляється симптомами, описаними в розділі «Побічні реакції». Додатково фенілефрин може викликати дратівливість, неспокій, гіпертензію і рефлекторну брадикардію. У тяжких випадках можливе порушення свідомості, галюцинації, судоми і аритмія. Однак для виникнення передозування фенілефрину потрібна значно більша кількість лікарського засобу, ніж для передозування парацетамолу.
Лікування повинно відповідати клінічним симптомам. У разі тяжкої гіпертензії потрібно застосовувати альфа-блокатори, такі як фентоламін.
Аскорбінова кислота
Високі дози аскорбінової кислоти (понад 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота та дискомфорт в ділянці живота. Зазвичай прояви передозування аскорбінової кислоти маскуються більш вираженими проявами передозування парацетамолу.