МААЛОКС Міні суспензія оральна по 4,3мл (6г) №20 у саше

Дорослим та дітям віком від 15 років при виникненні печії або кислотної регургітації приймати по 1-2 саше;

• максимальна кількість доз на добу - 6 доз;
• приймати на добу не більше 12 саше.

Перед вживанням суспензію необхідно зробити однорідною шляхом розминання пакета. Вміст пакета вилити у ложку або безпосередньо у ротову порожнину. Приймати суспензію без попереднього розведення.

ДітиНемає даних щодо застосування Маалокс® Міні дітям віком до 15 років.

Пероральне передозування магнію як правило, не спричиняє токсичних реакцій у пацієнтів з нормально функціонуючими нирками. Однак отруєння магнієм може розвиватися у хворих з нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Токсичний ефект залежить від концентрації сироваткового магнію. Ознаки інтоксикації:

• зниження артеріального тиску;
• нудота, блювання, діарея, біль у животі;
• сонливість, зниження рефлексів, м’язова стомлюваність, нервово-м’язовий параліч;
• брадикардія, відхилення від норми показників ЕКГ;
• гіповентиляція;
• у найтяжчих випадках можливий респіраторний параліч, кома, ниркова недостатність і зупинка серця;
• синдром анурії.

Великі дози цього препарату можуть спричинити або загострити механічну та динамічну кишкову непрохідність у пацієнтів групи ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Ліквідувати наслідки гіпермагніємії можна за допомогою внутрішньовенного введення глюконату кальцію. Алюміній та магній виводяться із сечею; лікування гострого передозування полягає у проведенні регідратації та форсованого діурезу. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно провести гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тривале застосування високих доз солей алюмінію та магнію може призводити до розвитку енцефалопатії, деменції, мікроцитарної анемії або погіршити перебіг остеомаляції, індукованої діалізом.

Алюмінію гідроксид може бути небезпечний для пацієнтів з порфірією, які отримують гемодіаліз.

При застосуванні препарату у рекомендованих дозах побічні ефекти виникають рідко.

Нижче перераховані побічні реакції за частотою їхнього розвитку і згідно з класифікацією «Система-Орган-Клас». Категорії частоти розвитку побічних явищ визначаються, використовуючи наступні позначення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити, виходячи з наявних даних).

З боку імунної системи

Частота невідома: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, еритему, шкірні реакції, кропив’янку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції/ шок.

З боку шлунково-кишкового тракту

Частота невідома:

• абдомінальний біль
• шлунково-кишкові розлади (діарея або запори) (див. розділ «Особливості застосування»).

Метаболічні та аліментарні розлади

Дуже рідко:

• гіпермагніємія, повідомлялося про випадки розвитку гіпермагніємії, частота розвитку якої невідома. Ці випадки переважно були зареєстровані у пацієнтів з нирковою недостатністю, у тому числі після тривалого прийому гідроксиду магнію. Гіпермагніємія у цих пацієнтів може бути зумовлена кумуляцією магнію у зв’язку зі зниженням ниркової екскреції.

Частота невідома:

• гіпералюмініємія, були зареєстровані випадки гіпералюмініємії, частота яких невідома. Ці випадки були переважно зареєстровані у пацієнтів з нирковою недостатністю та/або у пацієнтів літнього віку. Ризик збільшується при одночасному пероральному прийомі лимонної кислоти, цитрату натрію або цитрату кальцію;
• гіпофосфатемія, застосування протягом тривалого періоду часу або у високих дозах, або навіть у звичайних дозах у пацієнтів, які знаходяться на дієті з низьким вмістом фосфору, може призводити до посилення кісткової резорбції, гіперкальціурії та остеомаляції (див. розділ «Особливості застосування»).