ЛЕВОФТОР раствор для инфузий по 5мг/мл 100мл №1
Производитель | ВЕФА ИЛАЧ |
Признак производителя | Импортный |
Страна производителя | Туреччина |
Бренд | ЛЕВОФТОР |
Первичная упаковка | Флакон |
Форма выпуска | раствор для инфузий |
Количество в упаковке | 1 |
Можно взрослым | Можно |
Можно детям | Нет |
Можна беременным | Нет |
Можно кормящим | Нет |
Можно аллергикам | С осторожностью |
Можно диабетикам | Можно |
Можно водителям | С осторожностью |
Способ применения | Инфузии |
Взаимодействие с пищей | Не имеет значения |
Условия отпуска | По рецепту |
Температура хранения | не выше 25 С |
Чуствительность к свету | Нет |
Фармакотерапевтична група
Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТХ J01M А12.
Спосіб застосування та дози
Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до лікарського засобу можливого збудника.
Лікарський засіб слід вводити повільно внутрішньовенно 1−2 рази на добу шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення 1 флакона левофлоксацину (100 мл розчину для внутрішньовенного введення із 500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хвилин.
Змішування з розчинами для інфузій.
Лікарський засіб сумісний з такими розчинами для інфузій:
0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % моногідрат глюкози, 2,5 % декстроза у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Розчин слід використати протягом 3 годин після перфорації флакона. Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта.
Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна застосовувати однакову їх дозу. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати прийом лікарського засобу принаймні протягом 48−72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників. Дозування для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, наведено у таблиці 3.
Таблиця 3
Показання | Добова доза (мг) | Кількість введень на добу | Загальна тривалість лікування1 |
Негоспітальна пневмонія | 500 | 1−2 рази | 7–14 днів |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 500 | 1 раз | 7–14 днів |
Гострий пієлонефрит | 500 | 1 раз | 7–10 днів |
Хронічний бактеріальний простатит | 500 | 1 раз | 28 днів |
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин | 500 | 1−2 рази | 7–14 днів |
Легенева форма сибірської виразки | 500 | 1 раз | 8 тижнів |
1Тривалість лікування включає внутрішньовенний та пероральний прийом. Час переходу від внутрішньовенного застосування до перорального прийому залежить від клінічної картини, але зазвичай триває від 2 до 4 днів.
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих із послабленою функцією нирок дозу слід зменшити.
Дозування для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв, наведено у таблиці 4.
Таблиця 4
Кліренс креатиніну (мл/хв) | Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) | ||
250 мг/24 години | 500 мг/24 години | 500 мг/12 годин | |
перша доза: 250 мг | перша доза: 500 мг | перша доза: 500 мг | |
50−20 | наступні: 125 мг/24 години | наступні: 250 мг/24 години | наступні: 250 мг/12 годин |
19−10 | наступні: 125 мг/48 годин | наступні: 125 мг/24 години | наступні: 125 мг/12 годин |
<10 (а також при гемодіалізі та НАПД1) | наступні: 125 мг/48 годин | наступні: 125 мг/24 години | наступні: 125 мг/24 години |
1 Після гемодіалізу або неперервного амбулаторного перитонеального діалізу (НАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку.
Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози.
Діти.
Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.
Передозування
Симптоми: запаморочення, порушення/сплутаність свідомості, судомні напади, тремор, подовження інтервалу QT.
Лікування. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та НАПД, не є ефективним для видалення левофлоксацину з організму. Специфічних антидотів не існує.
Побічні ефекти
Побічні реакції вказані за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). У кожній групі побічні реакції подано у порядку зменшення їхньої тяжкості.
З боку органів зору*: рідко – порушення зору, таке як затуманений зір; частота невідома – тимчасова втрата зору, увеїт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату*: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; частота невідома – порушення слуху, втрата слуху.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто – біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невідома – діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; панкреатит. З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часто – підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто – підвищення білірубіну в крові; частота невідома – жовтяниця та тяжкі ураження печінки, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, гепатит.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові; частота невідома – гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту).
З боку обміну речовин, метаболізму: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет; частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервовість, підвищене потовиділення, тремтіння кінцівок.
З боку ендокринної системи: рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ).
З боку нервової системи*: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія; рідко – судоми, парестезії; частота невідома – периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія, порушення тактильних відчуттів, паросмія, включаючи аносмію, дискінезія, екстрапірамідні розлади, інші порушення координації рухів, у тому числі при ходьбі, заклякання, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку психіки*: часто – безсоння; нечасто – тривожність, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій; рідко – психотичні розлади (зокрема галюцинації, параноя), депресія, ажитація, патологічні сновидіння, нічні жахи, стан страху; частота невідома – психотичні розлади зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій.
З боку серцево-судинної системи**: рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкова аритмія та аритмія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ, артеріальна гіпотензія, колапс, васкуліт, флебіт. Аневризма, дисекція аорти, регургітація/недостатність будь-якого з клапанів серця.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія, яка спричиняє підвищену схильність до крововиливів або кровотеч; частота невідома – панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілактоїдний шок (анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можуть виникати навіть після застосування першої дози).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, почервоніння шкіри, гіпергідроз; рідко – реакція на лікарський засіб, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), стійка медикаментозна еритема; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожиль, у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; частота невідома – рабдоміоліз, розрив сухожилля, зв’язок, м’язів, артрит.
Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, резистентність патогенних мікроорганізмів.
Загальні розлади та реакції у місці введення*: часто – реакція у місці введення, включаючи почервоніння та біль; нечасто – астенія; рідко – підвищення температури тіла; частота невідома – загальна слабкість, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках); як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів із порфірією.
ОТЗЫВЫ ЛЕВОФТОР раствор для инфузий по 5мг/мл 100мл №1
Отзывов пока нет