СИБАЗОН розчин для ін'єкцій по 5мг/мл по 2мл №10

Дозу препарату слід визначати індивідуально для кожного пацієнта.

Призначати внутрішньовенно струйно повільно (не більше 1 мл/хв) або краплинно, або внутрішньом’язово глибоко. Швидкість внутрішньовенного введення препарату дітям – 0,5 мл розчину протягом 30 секунд. Для приготування інфузійного розчину 100 мг діазепаму (10 ампул Сибазону) розводити 500 мл 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози.

Разова доза, частота та тривалість застосування встановлюються індивідуально з урахуванням правила «мінімальної достатності». При невідкладних станах Сибазон рекомендується по можливості вводити внутрішньовенно. Разова доза – 10-20 мг залежно від віку та перебігу захворювання.

Гострі тривожно-фобічні та тривожно-депресивні стани.

Дорослим призначати внутрішньовенно або внутрішньом’язово в дозі 1-2 мл (5-10 мг). У разі необхідності препарат вводити повторно в такій самій дозі через 3-4 години. При алкогольному делірію початкова доза становить 2 мл (10 мг) внутрішньовенно, потім 1-2 мл (5-10 мг) через кожні 3-4 години до зникнення гострих симптомів. Можливе підтримуюче краплинне внутрішньовенне введення зі швидкістю 2,5-5 мг/год. Вища разова доза – 30 мг, вища добова доза – 70 мг.

Епілептичний статус.

Дорослим призначати по 1-2 мл (5-10 мг) внутрішньовенно повільно, при необхідності введення можна повторювати через кожні 10-15 хвилин до досягнення загальної дози 6 мл (30 мг). Новонародженим (після 30 днів життя) і дітям віком до 5 років препарат призначати внутрішньовенно в дозі 0,04-0,1 мл/кг (0,2-0,5 мг/кг), при необхідності повторювати введення через 10-15 хв. Дітям віком від 5 років призначати 0,2 мл/кг (1 мг/кг) внутрішньовенно, при необхідності повторювати через 5-15 хвилин. Вища разова доза для введення дітям віком до 5 років не повинна перевищувати 5 мг діазепаму, від 5 років – 10 мг діазепаму.

М’язові спазми при нейродегенеративних захворюваннях, травмах хребта.

Дорослим призначати 2-4 мл (10-20 мг) внутрішньовенно повільно або внутрішньом’язово, новонародженим і дітям віком до 5 років – внутрішньовенно або внутрішньом’язово 0,2-0,4 мл (1-2 мг), дітям віком від 5 років – 1-2 мл (5-10 мг). У разі необхідності ін’єкцію повторювати через 3-4 години з подальшим переходом на прийом препарату у формі таблеток. Вища разова доза для введення дітям віком до 5 років не повинна перевищувати 5 мг діазепаму, від 5 років – 10 мг діазепаму.

Правець.

Початкова доза для дорослих становить 2 мл (10 мг) внутрішньовенно повільно або внутрішньом’язово, потім перейти на внутрішньовенне краплинне введення препарату зі швидкістю 5-15 мг/год.

М’язові спазми периферичного походження (люмбаго, шийний радикуліт).

Призначати дорослим по 2-4 мл (10-20 мг) внутрішньом’язово 1-2 рази до усунення гострих симптомів. Потім терапію продовжувати препаратом у формі таблеток.

Анестезіологія, хірургія.

Для премедикації дорослим призначають 2-4 мл (10-20 мг) внутрішньом’язово увечері напередодні операції, 1-2 мл (5-10 мг) внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно за 30-60 хв до операції або безпосередньо перед операцією. Після операції вводити 1-2 мл (5-10 мг) внутрішньом’язово. Для досягнення короткочасного наркотичного сну при терапевтичних і хірургічних втручаннях (малі хірургічні операції, вивихи, переломи, діагностичні заходи) дорослим вводять 2-6 мл (10-30 мг) внутрішньовенно повільно, дітям – 0,2-0,4 мл/кг (1-2 мг/кг). Дозу встановлювати індивідуально: починати введення з 5 мг, потім додатково по 2,5 мг, спостерігаючи після кожного введення протягом 30 секунд за реакцією пацієнта. При виникненні птозу введення препарату слід припинити.

Еклампсія при вагітності.

Призначати внутрішньовенно повільно 1-2 мл (5-10 мг), при необхідності надалі вводити внутрішньовенно краплинно (до 100 мг/добу).

Діти. Застосування Сибазону дітям віком до 2 років можливе, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Оскільки препарат містить етанол 96 %, з обережністю призначати дітям.

Симптоми. Різка загальмованість, надмірна сонливість, глибокий тривалий сон, ністагм, апное, пригнічення серцево-дихальної системи, парадоксальне збудження, брадикардія, знижена реакція на больові подразнення, порушення координації рухів, дизартрія,

виражене зниження артеріального тиску, ригідність або клонічні посмикування кінцівок, пригнічення рефлексів, короткочасне порушення свідомості, що переходить у кому, можливий летальний наслідок.

Симптоми незначного передозування: сплутаність свідомості, сонливість, летаргія, порушення свідомості, зниженні рефлекси або парадоксальне пригнічення.

Лікування. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск та температуру тіла та вжити заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. У разі необхідності можна контролювати перебіг артеріальної гіпотензії шляхом внутрішньовенного введення адреналіну (епінефрину). Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія неефективні. Специфічний антидот флумазеніл (внутрішньовенно) – конкурентний антагоніст бензодіазепінових рецепторів.

Пацієнти, які потребують антидотної терапії, підлягають ретельному моніторингу в стаціонарних умовах. Слід обережно застосовувати флумазеніл хворим на епілепсію, які лікуються препаратами з групи бензодіазепінів. У разі появи психотропного збудження не слід застосовувати барбітурати.