0 800 50 95 95
066 298 95 95
097 298 95 95
UA | RU

МАНІНІЛ 5 таблетки по 5мг №120

За рецептом БЕРЛІН-ХЕМІ АГ
МАНІНІЛ 5 таблетки по 5мг №120-0
Код товару: 6208
Доставка
Самовивіз
Наявність в аптеках
Основна інформація
Відгуки
Інструкція
Наявність в аптеках
Місто
Аптека
Основна інформація
ВиробникБЕРЛІН-ХЕМІ АГ
Ознака виробникаІмпортний
Країна виробникаІталія
БрендМАНІНІЛ
Первинна упаковкафлакон
Форма випускутаблетки
Кількість в упаковці120
Діюча речовинаГлібенкламід
Можна дорослимМожна
Можна дітямні
Можна вагітнимНі
Можна годуючимНі
Можна алергікамЗ обережністю
Можна діабетикамЗ обережністю
Можна водіямЗ обережністю
Спосіб застосуваннявнутрішньо
Взаємодія з їжеюДо прийому їжі
Умови відпускуЗа рецептом
Температура зберіганняне вище 25 С
Чутливість до світлаНі

Фармакотерапевтична група

Травна система та метаболізм. Лікарські засоби, що застосовуються при діабеті. Гіпоглікемізуючі препарати, за винятком інсулінів. Сульфонілсечовина. Глібенкламід. Код АТХ А10В В01.

Спосіб застосування та дози

Дозування.

Корекцію дози Манінілу® 5 повинен проводити тільки лікар одночасно з корекцією дієти. Дозування залежить від результатів обстеження пацієнта щодо обміну речовин (рівня глюкози в крові та сечі).

Терапію рекомендується починати з якомога меншої дози. Перш за все це стосується хворих із особливою схильністю до гіпоглікемії або масою тіла менше 50 кг. Необхідно враховувати, що глібенкламід в лікарському засобі Манініл® 5 міститься в немікронізованій формі. Тому рекомендовані дози Манінілу® 5 відрізняються від доз лікарських засобів, в яких глібенкламід міститься в мікронізованій формі.

Початок лікування.

Дозування слід підвищувати поступово, починаючи з якомога меншої дози:

  • ½ (до 1) таблетки Манінілу® 5 (що відповідає 2,5–5 мг глібенкламіду) на добу.

Якщо стан обміну речовин залишається незадовільним, дозу слід підвищувати поступово, з інтервалами від кількох діб до приблизно одного тижня, доводячи її до терапевтично необхідної добової дози, що становить:

  • максимально 3 таблетки Манінілу® 5 (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу.

Переведення з інших лікарських засобів для зниження рівня глюкози в крові.

Переведення з іншого перорального антидіабетичного лікарського засобу на Манініл® 5 слід проводити обережно і розпочинати з:

  • ½ (до 1) таблетки Манінілу® 5 (що відповідає 2,5–5 мг глібенкламіду) на добу.

Корекція дози.

Хворим літнього віку, ослабленим або особам із недостатнім харчуванням, а також пацієнтам із порушенням функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дози необхідно зменшити у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемії. Крім цього, у разі зміни маси тіла або способу життя пацієнта слід розглянути питання про коригування дози.

Комбінація з іншими гіпоглікемічними лікарськими засобами.

В обґрунтованих випадках хворим із непереносимістю метформіну може бути показане додаткове призначення тіазолідиндіонів (наприклад піоглітазону).

Манініл® 5 також можна комбінувати з пероральними антидіабетичними препаратами, що не стимулюють викид інсуліну (гуарова камедь або акарбоза).

На початку вторинної неефективності терапії глібенкламідом можна спробувати комбіноване лікування інсуліном. При повному припиненні секреції ендогенного інсуліну показана монотерапія інсуліном.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти віком від 65 років: початкова і підтримуюча дози глібенкламіду повинні бути ретельно скориговані з метою зниження ризику гіпоглікемії. Лікування слід розпочинати з найнижчої можливої дози й у разі необхідності поступово її підвищувати (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування.

Таблетки слід приймати перед вживанням їжі, ковтаючи цілими та запиваючи достатньою кількістю рідини (краще склянкою води).

При добовій дозі більше 2 таблеток Манінілу® 5 рекомендується розділяти загальну кількість на ранкову та вечірню дози у співвідношенні 2:1.

Важливо застосовувати препарат щоразу в один і той же час. Помилки при прийомі, наприклад, якщо хворий забув прийняти таблетки, ніколи не можна компенсувати застосуванням таблеток у більшій кількості.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Контроль стану обміну речовин слід проводити через рекомендовані регулярні проміжки часу.

Зокрема, необхідно регулярно перевіряти концентрацію глюкози в крові та сечі; додатково рекомендується перевіряти рівень HbA1c і/або фруктозаміну, а також інші показники (наприклад рівень ліпідів у крові).

Діти

Безпека та ефективність застосування Манінілу® 5 дітям не доведені. Тому даний лікарський засіб не слід застосовувати для лікування дітей.

Передозування

Гостре виражене передозування Манінілом® 5, наприклад застосування незначно підвищених доз протягом тривалого часу, може призвести до тяжкої пролонгованої гіпоглікемії, що становить загрозу життю. Щойно встановлено наявність передозування, необхідне ретельне спостереження доти, доки не буде встановлено, що пацієнту більше не загрожує небезпека. Необхідно враховувати, що гіпоглікемія та її клінічні прояви після тимчасового одужання пацієнта можуть виникнути знову. Значне передозування і тяжкі реакції, такі, наприклад, як втрата свідомості та інші серйозні неврологічні порушення, слід розглядати як невідкладні стани, що потребують негайного лікування та госпіталізації.

Симптоми передозування.

При умисному передозуванні є небезпека затяжної гіпоглікемії, що має схильність до рецидивів після декількох днів успішного початкового лікування. У пацієнтів з помутнінням свідомості може швидко розвинутися гіпоглікемічна кома, що проявляється втратою свідомості, тахікардією, вологою шкірою, гіпертермією, руховим збудженням, гіперрефлексією, парезами з позитивним рефлексом Бабінського.

Терапевтичні заходи при передозуванні.

Див. розділ «Побічні реакції» щодо терапії легкої гіпоглікемії.

При випадкових інтоксикаціях і при наявності контакту з більш вразливими пацієнтами, у яких відсутня схильність до судом, додатково до внутрішньовенного введення глюкози слід спочатку викликати блювання або провести промивання шлунка.

Пацієнтам, які знаходяться у непритомному стані, слід негайно розпочати внутрішньовенне введення глюкози (40–80 мл 40 % розчину глюкози у вигляді ін’єкції з подальшою інфузією 5–10 % розчину глюкози).

Після цього можна додатково ввести 1 мг глюкагону внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Якщо після цього хворий не приходить до свідомості, такий захід можна повторити, а надалі може бути потрібне проведення інтенсивної терапії.

Особливо для дітей, які ненавмисно прийняли Манініл® 5, розчин глюкози необхідно дозувати обережно з метою уникнення небезпечної гіперглікемії; надалі необхідний ретельний контроль рівня глюкози в крові.

Пацієнтам, які прийняли Манініл® 5 в кількостях, що становлять загрозу для життя, необхідне проведення детоксикації шляхом промивання шлунка і призначення активованого вугілля за умови, що лікарський засіб застосовувався не так давно.

При затяжній гіпоглікемії вимагається спостереження за хворим протягом кількох діб з регулярним контролем рівня глюкози в крові та проведення інфузійної терапії у разі необхідності.

Побічні ефекти

Побічні реакції класифікувалися за частотою:

Дуже часто (≥ 1/10)

Часто (≥ 1/100, < 1/10)

Нечасто (≥ 1/1000, < 1/100)

Рідко (≥ 1/10000, < 1/1000)

Дуже рідко (< 1/10000)

Невідомо (частоту неможливо оцінити на підставі доступних даних).

Гіпоглікемія.

Гіпоглікемія – найпоширеніша побічна реакція при терапії глібенкламідом.

Вона може набувати затяжного характеру на тлі прийому глібенкламіду та призводити до тяжкої гіпоглікемії з комою, що загрожує життю хворого. У разі дуже замаскованого перебігу гіпоглікемії, при автономній нейропатії або супутній терапії симпатолітичними засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») типові симптоми-передвісники гіпоглікемії можуть бути ослаблені або відсутні. Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт.

Можливі причини гіпоглікемії описані в розділі «Особливості застосування».

Гіпоглікемію визначають як падіння рівня глюкози в крові нижче приблизно 50 мг/дл. Для пацієнта або тих, хто знаходиться поряд з ним, сигналом, що свідчить про надмірно виражене падіння рівня глюкози в крові, можуть бути такі симптоми-передвісники: раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, занепокоєння, відчуття повзання мурашок у ротовій порожнині, блідість шкіри, головний біль, сонливість, розлади сну, тривожність, невпевненість рухів, оборотні неврологічні симптоми (наприклад порушення мовлення та зору, ознаки паралічу або порушення чутливості).

У разі прогресування гіпоглікемії хворий може втратити самоконтроль і свідомість. У таких пацієнтів зазвичай волога холодна шкіра, і вони схильні до судом.

Хворий на цукровий діабет може контролювати легку гіпоглікемію шляхом вживання цукру або їжі чи напоїв, що містять велику кількість цукру. Тому їм завжди слід носити з собою 20 грамів глюкози.

Якщо неможливо одразу усунути гіпоглікемію, необхідно негайно викликати лікаря.

Інші побічні реакції.

Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи.

Рідко: тромбоцитопенія.

Дуже рідко: лейкоцитопенія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія аж до розвитку агранулоцитозу, панцитопенія, гемолітична анемія.

Зазначені зміни картини крові зазвичай мають оборотний характер після відміни препарату, але також дуже рідко можуть становити загрозу для життя.

Розлади з боку імунної системи.

Дуже рідко: можлива перехресна алергія із сульфонамідами, похідними сульфонамідів та пробенецидом.

Розлади з боку обміну речовин і харчування.

Часто: збільшення маси тіла.

Дуже рідко: гіпонатріємія, дисульфірамоподібна реакція.

Розлади з боку органів зору.

Дуже рідко: у зв’язку зі зміною концентрації глюкози в крові можливі минущі порушення зору та акомодації, особливо на початку лікування.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Нечасто: нудота, відчуття переповнення/здуття у шлунку, блювання, біль у животі, діарея, відрижка, металічний присмак.

Ці скарги часто мають минущий характер і загалом не вимагають відміни препарату.

Розлади з боку печінки та жовчного міхура.

Дуже рідко: минуще підвищення АсАТ, АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, можливо, спричинений алергічною реакцією гіперергічного типу тканини печінки.

Такі порушення функції печінки мають оборотний характер після відміни Манінілу® 5, але можуть також призвести до печінкової недостатності, що загрожує життю.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Нечасто: свербіж, кропив’янка, вузлувата еритема, кореподібна або макулопапульозна екзантема, підвищена фоточутливість, пурпура.

Ці скарги є реакціями підвищеної чутливості, що мають оборотний характер, але дуже рідко вони можуть перейти у загрозливі для життя стани, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до розвитку шоку.

Дуже рідко: алергічний васкуліт, що становить загрозу життю, генералізовані реакції гіперчутливості, включаючи шкірний висип, артралгію, лихоманку, протеїнурію та жовтяницю.

Про появу шкірних реакцій слід одразу повідомити лікарю.

Розлади з боку нирок і сечовидільної системи.

Дуже рідко: помірна діуретична дія, оборотна протеїнурія.

Інші побічні реакції.

Невідомо: понсо 4R може спричиняти алергічні реакції.

 

Відгуки

ВІДГУКИ МАНІНІЛ 5 таблетки по 5мг №120

Відгуків ще немає

Інструкція