НОРАДРЕНАЛІН концентрат для розчину для інфузій по 2мг/мл по 4мл №10

Дози

Дорослі пацієнти

Початкова швидкість інфузії (внутрішньовенне введення):

початкова швидкість інфузії повинна становити від 10 мл/год до 20 мл/год (від 0,16 мл/хв до 0,33 мл/хв). Це еквівалентно від 0,8 мг/год до 1,6 мг/год норадреналіну тартрату (або від 0,4 мг/год до 0,8 мг/год норадреналіну основи).

Підбір дози

Одразу ж після початку інфузії норадреналіну слід підібрати дозу відповідно до пресорного ефекту, що спостерігається. Існує значне варіювання дози, необхідної для досягнення та підтримання нормального артеріального тиску у пацієнтів. Основна мета полягає в тому, щоб встановити низький нормальний систолічний артеріальний тиск (100–120 мм рт. ст.) або досягти відповідного середнього артеріального тиску (більше 65–80 мм рт. ст. – залежно від стану пацієнта).

Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Тривалість лікування та моніторинг

Лікування норадреналіном необхідно продовжувати доти, доки показана підтримка вазоактивним лікарським препаратом. Пацієнт повинен перебувати під ретельним контролем і наглядом протягом усього періоду лікування норадреналіном.

Інфузію не можна припиняти раптово, її слід припиняти поступово, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку можуть бути особливо чутливими до дії норадреналіну.

Метод застосування

Тільки для внутрішньовенного введення.

Норадреналін слід вводити, використовуючи для цього центральні венозні пристрої, щоб звести до мінімуму ризик екстравазації (витікання препарату з судини в навколишні тканини) та подальшого некрозу тканин.

Концентрат норадреналіну 1 мг/мл необхідно розвести перед внутрішньовенним введенням 5 % декстрозою або ізотонічним розчином декстрози. Його не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами.

Кінцева концентрація інфузійного розчину повинна становити 80 мг/л норадреналіну тартрату, що еквівалентно 40 мг/л норадреналіну основи. Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Інструкції щодо розведення

Додати 2 мл норадреналіну 1 мг/мл до 48 мл 5 % декстрози (або ізотонічного розчину декстрози) для введення шприцевим інфузійним насосом або додати 20 мл норадреналіну 1 мг/мл до 480 мл 5 % декстрози (або ізотонічного розчину декстрози) для введення через крапельницю.

В обох випадках кінцева концентрація інфузійного розчину становить 80 мг/л норадреналіну тартрату, що еквівалентно 40 мг/л норадреналіну основи. Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Контроль артеріального тиску

Потрібно вимірювати артеріальний тиск кожні 2 хвилини на початку інфузії, поки не буде досягнуто бажаного артеріального тиску. Коли буде досягнутий бажаний артеріальний тиск, у разі необхідності продовжувати введення препарату артеріальний тиск слід вимірювати кожні 5 хвилин. Швидкість інфузії слід контролювати, а також ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом усього періоду лікування норадреналіном (норепінефрином).

 Діти.

Не рекомендовано.

У разі передозування можна спостерігати такі явища: вазоконстрикція шкіри, пролежні, судинна недостатність, артеріальна гіпертензія.

У разі небажаних реакцій, пов’язаних з надмірним дозуванням, рекомендується зменшити дозу, якщо це можливо.

З боку судин: артеріальна гіпертензія та гіпоксія тканин; ішемічні ураження через сильну судинозвужувальну дію можуть призвести в результаті до похолодання та блідості кінцівок і обличчя, а також до гангрени кінцівок.

З боку серця: тахікардія, брадикардія (можливо, як рефлекторний результат підвищення артеріального тиску), аритмія, серцебиття, збільшене скорочення серцевого м’яза (міокарда) в результаті ß-адренергічного впливу на серце (інотроп і хронотроп), гостра серцева недостатність, стресова кардіоміопатія.

З боку центральної нервової системи: тривожність (неспокій), порушення сну (безсоння), сплутаність (затьмарення) свідомості, головний біль, психотичний стан, слабкість, тремор, погіршення уваги та пильності, анорексія, нудота та блювання.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання.

З боку дихальної системи: дихальна недостатність або утруднене дихання, диспное (задишка).

Місцеві реакції: можливе подразнення та некроз у місці введення препарату.

З боку органів зору: гостра глаукома; дуже часто виникає у пацієнтів, які анатомічно схильні до закривання райдужно-рогівкового кута (кут передньої камери очного яблука).

При тривалому застосуванні вазопресорів (судинозвужувальних препаратів) для підтримання артеріального тиску у разі відсутності відновлення об’єму циркулюючої крові можуть виникнути такі симптоми:

• сильне звуження периферичних і вісцеральних судин;
• зниження ниркового кровотоку;
• зменшення сечовипускання;
• гіпоксія (киснева недостатність);
• збільшення рівнів лактату в сироватці крові.

У разі підвищеної чутливості (алергічної реакції) або передозування можуть з’являтися частіше такі симптоми: артеріальна гіпертензія, фотофобія, загрудинний біль, біль у гортані, блідість, посилене потовиділення та блювання.

Вазопресорний ефект (що виникає в результаті адренергічної дії на судини) може бути зменшений шляхом сумісного застосування α-блокатора (фентоламіну мезилату), тоді як застосування ß-блокатора (пропранолол) може призвести до зниження стимулювального впливу препарату на серце та до збільшення пресорного впливу (через зменшене розширення артеріол), що відбувається в результаті ß1-адренергічної стимуляції.

Тривале застосування будь-якого сильнодіючого вазопресора може призвести до зменшення об’єму плазми, який необхідно постійно коригувати за допомогою відповідної водно-електролітної замісної терапії. Якщо не скоригувати об’єми плазми, артеріальна гіпотензія може знову виникнути, коли припиняється введення норадреналіну, або артеріальний тиск може підтримуватися з ризиком сильного звуження периферичних і вісцеральних судин зі зменшенням кровотоку.