ТРИХОПОЛ таблетки по 250мг №20

При амебіазі Трихопол® приймати протягом 7 днів. Дорослим: 1,5 г на добу (за 3 прийоми); діти (з масою тіла ≥ 20 кг): 30–40 мг/кг на добу, розділені на 3 прийоми.

У випадку виникнення абсцесу печінки при амебіазі, дренування або аспірація гною здійснюються одночасно з терапією метронідазолом.

Лямбліоз лікувати протягом 5 днів. Дорослим призначати 750–1000 мг Трихополу® на добу; дітям віком 10–15 років – 500 мг на добу за два прийоми.

При трихомоніазі у жінок (уретрит і вагініт, зумовлені трихомонадами) Трихопол® призначати на курс лікування протягом 10 днів, комбінуючи по 1 таблетці 2 рази на добу та 1 вагінальний супозиторій (500 мг) на добу. Статевий партнер повинен лікуватись одночасно, незважаючи на наявність або відсутність у нього клінічних ознак трихомонадної інфекції, навіть якщо результат лабораторних тестів негативний.

При трихомоніазі у чоловіків (уретрит, зумовлений трихомонадами) Трихопол® призначати на курс лікування протягом 10 днів: по 1 таблетці 2 рази на добу.

У виняткових випадках може бути необхідно підвищити добову дозу до 0,750 г або 1 г.

При неспецифічних вагінітах призначати по 500 мг препарату Трихопол® 2 рази на добу протягом 7 днів. Партнер повинен лікуватись одночасно.

Для лікування анаеробних інфекцій (терапія першої лінії або замісне лікування) дорослим призначати 1,0–1,5 г препарату Трихопол® на добу, дітям віком від 6 років (з масою тіла ≥ 16 кг) – із розрахунку 20–30 мг/кг на добу).

Діти.

Препарат у вигляді таблеток по 250 мг можна застосовувати дітям віком від 6 років.

Летальна доза метронідазолу для людини невідома. У поодиноких випадках спостерігали симптоми нейротоксичності після перорального застосування метронідазолу у дозах  6–10,4 мг на добу протягом 5–7 днів, включаючи судомний стан та периферичну нейропатію.

Відомо про випадки прийому одноразової дози не більше 15 г під час суїцидальних спроб та випадкового передозування. Симптоми включали блювання, атаксію та легку дезорієнтацію.

Специфічного антидоту немає. У разі значного передозування слід здійснювати симптоматичну терапію.

З боку шлунково-кишкового тракту:

• біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея;
• запалення слизової оболонки ротової порожнини з відчуттям сухості, стоматит, смакові розлади, металевий присмак у роті, анорексія;
• випадки панкреатиту, які мають оборотний характер;
• зміна кольору або зміна зовнішнього вигляду язика (мікоз).

З боку шкіри та її похідних:

• тривала гіперемія, свербіж шкіри, припливи, висипання (в поодиноких випадках – пустульозний висип); іноді – фебрильні прояви;
• кропив’янка, ангіоневротичний набряк, виняткові випадки анафілактичного шоку (див. розділ «Особливості застосування»);
• дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. розділ «Особливості застосування»);
• синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, фіксована токсикодермія.

З боку нервової системи:

• периферична сенсорна нейропатія;
• головний біль;
• запаморочення;
• сплутаність свідомості;
• судоми;
• транзиторні епілептичні напади;
• атаксія, гарячка, сонливість.
• підгострий мозочковий синдром (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), які можуть минати після припинення прийому препарату (див. розділ «Особливості застосування»);
• енцефалопатія (наприклад, підвищення температури тіла, головний біль, підвищена чутливість до світла, ригідність потиличних м’язів, галюцинації, параліч, розлади зору та рухливості), що може супроводжуватись змінами на МРТ, які, як правило, зникають після припинення лікування препаратом. Дуже рідко повідомлялось про летальні випадки (див. розділ «Особливості застосування»);
• асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору:

• тимчасові порушення зорових функцій, такі як диплопія, міопія, нечіткість зору, зниження гостроти зору, зміни кольорового зору;
• невропатія/неврит зорового нерва.

З боку психіки:

• галюцинації;
• психотичні реакції з параноєю та/або делірієм, які в окремих випадках можуть супроводжуватися виникненням суїцидальних думок або спробами суїциду (див. розділ «Особливості застосування»);
• пригнічений настрій.

З боку крові та лімфатичної системи:

• у поодиноких випадках – агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, лейкопенія.

З боку гепатобіліарної системи:

• підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та гепатоцелюлярне ураження печінки, іноді із жовтяницею;
• повідомлялося про випадки печінкової недостатності, які вимагали проведення трансплантації печінки, у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом у комбінації з іншими антибіотиками.

З боку опорно-рухової системи:

• артралгія, міалгія.

З боку репродуктивної системи:

• біль у піхві, кандидоз.

Інші. Під час лікування сеча може набувати червоно-коричневого забарвлення, що зумовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу.