РАУНАТИН таблетки по 2мг №50

Лікарський засіб призначати дорослим всередину після їди.

У 1-й день початкова доза зазвичай становить 1 таблетку на ніч, на 2-й день – по 1 таблетці 2 рази на добу, на 3-й день – по 1 таблетці 3 рази на добу, потім доводити загальну дозу до 4‒6 таблеток на добу. Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту (як правило, через 10‒14 днів) дозу препарату поступово зменшувати до 1‒2 таблеток на добу. Курс лікування – 3‒4 тижні, але у деяких випадках за показаннями препарат слід приймати довгостроково у підтримуючій дозі (1 таблетка на добу).

Діти. Дані щодо застосування препарату дітям відсутні.

Симптоми: пітливість, загальна слабкість і виражена артеріальна гіпотензія. У тяжких випадках після короткого періоду ейфорії розвивається сонливість, гіподинамія, тяжка депресія (що може призвести до суїциду), явища вираженого паркінсонізму, втрата свідомості, кома, судоми, пригнічення дихання, гіпотермія.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Показаний форсований діурез. При вираженому зниженні артеріального тиску, при колапсі покласти хворого і підняти йому ноги; при необхідності показане внутрішньовенне введення реополіглюкіну або мезатону з додаванням ангіотензинаміду або 2 % розчину норадреналіну гідротартрату. Адреноміметичні засоби призначати з великою обережністю через ризик розвитку набряку легенів. Підшкірно вводити 10 % розчин кофеїн-бензоату натрію. Наявність різкого пригнічення дихання або його затримка вимагають відсмоктування слизу з дихальних шляхів, інтубації та проведення штучної вентиляції легень, оксигенотерапії.

Специфічних антидотів при отруєнні раунатином та іншими препаратами раувольфії немає.

Препарат зазвичай добре переноситься. Іноді можливі:

З боку серцево-судинної системи: набряки, припливи, брадикардія, у хворих на стенокардію можливе посилення болю у ділянці серця; при тривалому застосуванні можливе збільшення частоти нападів стенокардії.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, пітливість, депресія, загальна слабкість; при тривалому застосуванні – поява кошмарних сновидінь, розвиток симптомів паркінсонізму.

З боку органів зору: міоз.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення або зниження апетиту, слинотеча, сухість у роті, підвищення секреції шлункового соку.

З боку гепатобіліарної системи: при тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення функції печінки.

З боку сечостатевої системи: дизурія, імпотенція.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: зниження лібідо, затримка натрію, підвищення секреції пролактину, галакторея, гінекомастія, набухання молочних залоз, збільшення маси тіла.

Алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж, сухість слизових оболонок, набряк слизової оболонки носа.

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенічна пурпура.

Побічні явища проходять при зменшенні дози або після короткочасної (1‒3 дні) перерви у прийомі лікарського засобу.